Цей вірш потребує певної передмови. Річ в тому, що повідомлення про наявність на північному полюсі Сатурна величезного шостикутного утворення з'явились в Інтернеті наприкінці березня. Під їхнім впливом восьмого травня був написаний "Ноктюрн", що підтверджується часом розміщення вірша на сайті "Поетичний Майстерень" - http://maysterni.com/publication.php?id=11835
Двадцять дев'ятого травня на "Кореспонденті" - http://www.korrespondent.net/main/192127/ - з'являється інформація про дослідження Мітчелла щодо того, що цей гескагон може бути музичним посланням Сатурна. Який дивний збіг! А якщо це послання дійсно виявиться ноктюрном, це буде взагалі ФАНТАСТИКА :)))
Коли в нестерп органіки виття,
на сурмах двигунів заграй ноктюрна
в руїнах кристалічного життя
на шестикутних полюсах Сатурна,
загвинчених по саме небуття
туди, де навіть електрони вільні
робити з атомів передчуття
думок, по-магматичному повільних,
але таких, що пам‘яті меандри
ворушать, в небо розпочавши мандри,
і проектант сатурнових кілець
вдягає кришталевого скафандра.
Задзеленчить спіраль невороття
в прозорому до музики безсонні,
все там розпочинаючи з нуля,
де висять небеса за ліком сьомі,
і де, втрачаючи уламкам лік,
колишній світ лягає на поля,
а хмари видихають тихо сніг,
щоб кристалізувалася Земля,
відроджуючи суть усіх легенд.
І вірячи, що ранок оживе,
ядро найкрижанішої з планет,
неначе айсберг, по Дніпру пливе.
Органіка ж, у валяне взуття
убравшися, щовечора й щомиті
зсува кристали, ці чернетки квітів,
в неоковирні білі кучугури
та й, вихиливши склянку палітури,
тужливо підвиває: „Ой, моро-о-оз!..”
Але всередині її натури
багатокутників зростає стос,
вкарбований в молекулярну вроду.
І ось дитина – добрий жарт природи –
до темного вікна зробивши крок,
в ніч дивиться крізь паморозь зірок.
А десь в кав‘ярні, вже не за готівку,
зненацька опуска сумний гарсон
сатурнових кілець стару платівку
на антикварний грамофон.
Олексій Кацай
Відставний кріптоаналітик британських ВПС і композитор Томас Мітчелл, вивчаючи архітектурні особливості Росслінської каплиці – пізньоготичної споруди в Шотландії, припустив, що дивне явище, яке астрономи спостерігають біля північного полюса Сатурна і яке отримало назву «гігантський гексагон» (шестикутник), є музичним посланням планети, повідомляє Корреспондент.net
Томас Мітчелл досліджував в Россліні геометричний візерунок, який утворений за допомогою 213 кубиків на одній з арок каплиці. В процесі вивчення він прийшов до висновку, що це – оригінальний нотний запис XV століття і для того, аби прочитати її, Мітчелл використав фізичний феномен під назвою «фігури Хладні». Цей феномен дозволяє візуалізувати стоячі звукові хвилі в твердому тілі і дані кіматики – дисципліни, яка була вигадана науковцем Гансом Енні для вивчення розповсюдження хвиль в різних середовищах.
В результаті досліджень композитору вдалося встановити звукову та тональну відповідність кожному кубику з Росслінської каплиці. За підсумками дешифрування Мітчелл реконструював музикальний твір, який назвав «Росслінським мотетом». Він розпочинається з ноти «сі», а саме цю ноту колишній кріптоаналітик бачить в гігантському гексагоні Сатурна.
Мітчелл додає, що якщо геометрична фігура в Росслінській каплиці отримана таким саме чином, яким утворився шестикутник на Сатурні, тобто за допомогою вібрації та звука, то це значить, що Сатурн буквально співає нам музичній твір.
Як відомо, Росслінська каплиця фігурує в романі Дена Брауна «Код да Вінчі» і успіх книги зробив і саму церкву дуже популярною серед туристів. В британській пресі її все частіше називають Каплицею да Вінчі.
"Ніщо в нікуди просто не зникає".
Космічний пил утворює планети,
Зірки нові наповнюють системи.
Сукупність тіл - сукупності галактик,
Які спіраллю ходять по орбіті.
Безмежний космос? Жарт чи чиста правда?
Одна з теорій, висунута кимось:
Безмежний знак. У цифрі "вісім"
Шнурочком ходять нереальні знаки.
А що за тим? А що як вийти з рамок?
Цікава річ - зустріне той же космос.
Він просто тіло з формою ненашою,
Як пластилін в безмежних комбінаціях,
Виходячи в кінці потрапите в початок.
Антоніна Мілян, "Поетичні майстерні" - http://maysterni.com/user.php?id=1121
Якщо хтось гадає, що в Тихому океані, поряд з Алеутськими островами, а точніше на 46 градусах північної широти і 183 - східної довготи, плавають лише кити та російські підводні човни упереміш з американськими, то цей хтось дуже глибоко помиляється. Тому що саме в цих краях над свинцевими хвилями парить щось таке, що здалеку нагадує дирижабль. Або величезну й не менш таємничу "літаючу тарілку".
А розпочиналося все так банально!.. “Не пробув я вдома і десяти днів, як до мене прийшов в гості капітан Вільям Робінсон, з Корнуелса, командир великого корабля "Добра Надія" в триста тонн водотоннажності... Ми знялися з якоря 5 серпня 1706 року..." Саме так, за словами Джонатана Свіфта, розпочалася третя подорож доктора Лемюеля Гуллівера, "спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів". Подорож в такі екзотичні країни, як Бальнібарбі, Лаггнегг, Глаббдобдріб, Японія. І, звичайно ж, на літаючий острів Лапуту.
Сама подорож була не дуже вдала для сера Лемюеля, оскільки шлюп, яким розпочав було командувати екс-лікар "Доброї Надії" був захоплений піратами. Головорізи кинули, вже - екс-капітана, самого в човні, правда, забезпечивши його провізією на вісім днів. І, завдяки цьому, він встиг допливти до країни, у тубільців якої "голови були скошені направо або наліво, одне око дивилося всередину, а інше прямо вгору до зеніту". Їй-богу, якби у човні був я, то подумав би, що добрався, врешті решт, до рідної неньки-України! Дуже вже портрет цих товаришів нагадує наших рідних політиків. Коли вони думають, який політичний курс потрібно витримувати сьогодні до обіду. Та й засоби керування законослухняними підданими... Втім, судіть самі.
Пан Гуллівер швидко помітив, що мешканці літаючого острова - король зі своєю свитою - зовсім не цікавляться долею платників податків. Окрім, природно, тих випадків, коли з них стягується данина. У разі несплати останньої король просто зупиняв свій острів над частиною держави, що провинилася, і позбавляв її дощу та сонця. Якщо ж піддані все ж таки не хотіли спати спокійно, сплативши податки, лаПутін король піддавав місцевість бомбардуванню камінням з повітря та загрожував розчавити їх. Що творилося в цій державі під час виборчих кампаній, Л.Гуллівер, на щастя, не пізнав. Можна передбачати, що "памперизація" населення була повною. Загалом, як зрозуміло, знаходячись на своєму острові небесному, були місцеві олігархи повністю відірвані від народу і в прямому, і в переносному розумінні.
А потім у Л.Гуллівера були перемовини з примарами в Глаббдобдрібі, зустрічі з безсмертними струльдбругами, повернення додому і нова подорож в країну гуїгнгнмів. Багато чого було. Більше того, в 1916 році, завдяки старанням угорського гумориста Фрідьєша Карінті, безсмертний судновий лікар, подорожуючи у Фа-фа-ре-мі-до, познайомився з "со-ля-сі", неорганічними істотами, що населяють одну з планет Сонячної системи. А в 1936-ому німецький письменник-антифашист Георг Борн повідомив про те, що професор Едінбурзького університету Гуллівер в далекому майбутньому випадково втрапив на закинутий у безвість острівець, де колись - опісля краху нацистського режиму - сховалися вісімсот "кращих арійців". Як ви розумієте, здичавіли ті повністю, оскільки, за словами Р. Борна, "тут прогрес був неможливий, населення острова було безповоротне осуджено на звироднілість і загибель". Була ще й мандрівка у країну принципово прозорих тікітаків, описана нашим сучасником, українським письменником-фантастом В.Савченком.
Проте, у всіх цих вояжах було щось спільне. Те, про що після третього плавання, яке розпочалося майже три століття тому, сер Лемюель зазначив: "Я зрозумів, в якій помилці тримають світ продажні писаки, приписуючи найбільші військові подвиги боягузам, мудрі поради - дурням, щирість - підлабузникам, римську доблесть - зрадникам, цнотливість - содомітам, правдивість - донощикам. Я пізнав, скільки безневинних і чудових людей було засуджено до смерті або вигнання завдяки підступам могутніх міністрів, куплених судій і боротьбі партій; скільки негідників зводилося на високі посади, вдягалося довір'ям та владою... які справи вершили в палацах, державних радах і сенатах звідники, повії, паразити й блазні".
Оскар Уайльд якось помітив, що прогрес - це реалізація утопій. Лемюель Гуллівер був героєм антиутопії життя. Чим же є, в такому разі, "реалізація антиутопій"? І ви говорите, що ніколи не бували на Лапуті?! Ну-ну...
Фахівці NASA, що вивчали протягом останнього часу отримані за допомогою апарата Кассіні знімки Сатурна, зазначають, що на планеті чітко видно упорядковані рухи, котрі є нічим іншим, як ураганами, причому досить сильними, повідомляє expert.com.ua
За словами фахівців, ще з часів апаратів Вояджер відомо, що на Сатурні дують найдужчі вітри в Сонячній системі - апарати фіксували швидкості повітряних потоків 500 м/с. Вітри дують, в основному, у східному напрямку і їхня сила слабшає при віддаленні від екватора. Низка отриманих даних вказує на те, що вітри не обмежені шаром верхніх хмар, вони, напевно, поширюватися усередину, принаймні, на 2 000 км. Виміри апарата Вояджера-2 показали, що вітри в південній і північній півкулях симетричні щодо екватора. Є припущення, що симетричні потоки якось пов’язані під шаром видимої атмосфери.
Ученим поки невідомі причини, чому урагани в південній півкулі набагато більш активні, ніж у північній. Останні спостереження показали, що в атмосфері Сатурна іноді з"являються стійкі утворення, що представляють собою надпотужні урагани.
Подібні об’єкти спостерігаються і на інших газових планетах Сонячної системи. Гігантський Великий білий овал з’являється на Сатурні приблизно один раз на 30 років, востаннє він спостерігався в 1990 році, однак менш великі урагани утворяться частіше.
Також не вивчений і незрозумілим на сьогоднішній день залишається такий атмосферний феномен Сатурна, як Гігантський гексагон. Це є стійке утворення у вигляді правильного шестикутника з поперечником 25 000 кілометрів, що оточує північний полюс Сатурна. В атмосфері знайдено могутні грозові розряди, полярні сяйва, ультрафіолетове випромінювання водню.
Останні дані показали, що багато штормів на планеті Сатурн утворюються через величезну різницю в тиску на поверхні планети. Учені NASA кажуть, що саме різниця в тиску на Сатурні викликає вітри, які можна порівняти з реактивними викидами двигунів ракет і літаків.
Варто зазначити, що в глибині атмосфери Сатурна зростає тиск, температура і водень, частка якого в структурі планети сягає 93%, що поступово переходить у рідкий стан і стає металевим на глибині близько 30 000 км.
Вони просто самотні
Їхній жар
Поглинає Ніч...
Похмурий космос
Розкидав їх по Всесвіту
Примусив стерегти Темряву.
Часом з розпачу котрась
Кидається на Землю.
На мить стає гарячою
І згорає...
Люди вимолюють у них
Щастя.
А вони мерзнуть
Від Самотності.
Та Космос жорстокий
У своїй безмежній величі.
Не знає, що таке
самотність...
....щастя.
Люди, не лякайтесь
Холодного доторку зір,
Вони віддадуть вам
Своє щастя,
Тільки спробуйте їх зігріти.
Вони ж бо - самотні.
Ірина Кравчук,
"Поетичні Майстерні"
