Сатурн: планета буревіїв та шостикутних полюсів

Фахівці NASA, що вивчали протягом останнього часу отримані за допомогою апарата Кассіні знімки Сатурна, зазначають, що на планеті чітко видно упорядковані рухи, котрі є нічим іншим, як ураганами, причому досить сильними, повідомляє expert.com.ua
За словами фахівців, ще з часів апаратів Вояджер відомо, що на Сатурні дують найдужчі вітри в Сонячній системі - апарати фіксували швидкості повітряних потоків 500 м/с. Вітри дують, в основному, у східному напрямку і їхня сила слабшає при віддаленні від екватора. Низка отриманих даних вказує на те, що вітри не обмежені шаром верхніх хмар, вони, напевно, поширюватися усередину, принаймні, на 2 000 км. Виміри апарата Вояджера-2 показали, що вітри в південній і північній півкулях симетричні щодо екватора. Є припущення, що симетричні потоки якось пов’язані під шаром видимої атмосфери.
Ученим поки невідомі причини, чому урагани в південній півкулі набагато більш активні, ніж у північній. Останні спостереження показали, що в атмосфері Сатурна іноді з"являються стійкі утворення, що представляють собою надпотужні урагани.
Подібні об’єкти спостерігаються і на інших газових планетах Сонячної системи. Гігантський Великий білий овал з’являється на Сатурні приблизно один раз на 30 років, востаннє він спостерігався в 1990 році, однак менш великі урагани утворяться частіше.
Також не вивчений і незрозумілим на сьогоднішній день залишається такий атмосферний феномен Сатурна, як Гігантський гексагон. Це є стійке утворення у вигляді правильного шестикутника з поперечником 25 000 кілометрів, що оточує північний полюс Сатурна. В атмосфері знайдено могутні грозові розряди, полярні сяйва, ультрафіолетове випромінювання водню.
Останні дані показали, що багато штормів на планеті Сатурн утворюються через величезну різницю в тиску на поверхні планети. Учені NASA кажуть, що саме різниця в тиску на Сатурні викликає вітри, які можна порівняти з реактивними викидами двигунів ракет і літаків.
Варто зазначити, що в глибині атмосфери Сатурна зростає тиск, температура і водень, частка якого в структурі планети сягає 93%, що поступово переходить у рідкий стан і стає металевим на глибині близько 30 000 км.