Ви бували на Лапуті?.. Як, ви не бували на Лапуті?!?

Якщо хтось гадає, що в Тихому океані, поряд з Алеутськими островами, а точніше на 46 градусах північної широти і 183 - східної довготи, плавають лише кити та російські підводні човни упереміш з американськими, то цей хтось дуже глибоко помиляється. Тому що саме в цих краях над свинцевими хвилями парить щось таке, що здалеку нагадує дирижабль. Або величезну й не менш таємничу "літаючу тарілку".
А розпочиналося все так банально!.. “Не пробув я вдома і десяти днів, як до мене прийшов в гості капітан Вільям Робінсон, з Корнуелса, командир великого корабля "Добра Надія" в триста тонн водотоннажності... Ми знялися з якоря 5 серпня 1706 року..." Саме так, за словами Джонатана Свіфта, розпочалася третя подорож доктора Лемюеля Гуллівера, "спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів". Подорож в такі екзотичні країни, як Бальнібарбі, Лаггнегг, Глаббдобдріб, Японія. І, звичайно ж, на літаючий острів Лапуту.
Сама подорож була не дуже вдала для сера Лемюеля, оскільки шлюп, яким розпочав було командувати екс-лікар "Доброї Надії" був захоплений піратами. Головорізи кинули, вже - екс-капітана, самого в човні, правда, забезпечивши його провізією на вісім днів. І, завдяки цьому, він встиг допливти до країни, у тубільців якої "голови були скошені направо або наліво, одне око дивилося всередину, а інше прямо вгору до зеніту". Їй-богу, якби у човні був я, то подумав би, що добрався, врешті решт, до рідної неньки-України! Дуже вже портрет цих товаришів нагадує наших рідних політиків. Коли вони думають, який політичний курс потрібно витримувати сьогодні до обіду. Та й засоби керування законослухняними підданими... Втім, судіть самі.
Пан Гуллівер швидко помітив, що мешканці літаючого острова - король зі своєю свитою - зовсім не цікавляться долею платників податків. Окрім, природно, тих випадків, коли з них стягується данина. У разі несплати останньої король просто зупиняв свій острів над частиною держави, що провинилася, і позбавляв її дощу та сонця. Якщо ж піддані все ж таки не хотіли спати спокійно, сплативши податки, лаПутін король піддавав місцевість бомбардуванню камінням з повітря та загрожував розчавити їх. Що творилося в цій державі під час виборчих кампаній, Л.Гуллівер, на щастя, не пізнав. Можна передбачати, що "памперизація" населення була повною. Загалом, як зрозуміло, знаходячись на своєму острові небесному, були місцеві олігархи повністю відірвані від народу і в прямому, і в переносному розумінні.
А потім у Л.Гуллівера були перемовини з примарами в Глаббдобдрібі, зустрічі з безсмертними струльдбругами, повернення додому і нова подорож в країну гуїгнгнмів. Багато чого було. Більше того, в 1916 році, завдяки старанням угорського гумориста Фрідьєша Карінті, безсмертний судновий лікар, подорожуючи у Фа-фа-ре-мі-до, познайомився з "со-ля-сі", неорганічними істотами, що населяють одну з планет Сонячної системи. А в 1936-ому німецький письменник-антифашист Георг Борн повідомив про те, що професор Едінбурзького університету Гуллівер в далекому майбутньому випадково втрапив на закинутий у безвість острівець, де колись - опісля краху нацистського режиму - сховалися вісімсот "кращих арійців". Як ви розумієте, здичавіли ті повністю, оскільки, за словами Р. Борна, "тут прогрес був неможливий, населення острова було безповоротне осуджено на звироднілість і загибель". Була ще й мандрівка у країну принципово прозорих тікітаків, описана нашим сучасником, українським письменником-фантастом В.Савченком.
Проте, у всіх цих вояжах було щось спільне. Те, про що після третього плавання, яке розпочалося майже три століття тому, сер Лемюель зазначив: "Я зрозумів, в якій помилці тримають світ продажні писаки, приписуючи найбільші військові подвиги боягузам, мудрі поради - дурням, щирість - підлабузникам, римську доблесть - зрадникам, цнотливість - содомітам, правдивість - донощикам. Я пізнав, скільки безневинних і чудових людей було засуджено до смерті або вигнання завдяки підступам могутніх міністрів, куплених судій і боротьбі партій; скільки негідників зводилося на високі посади, вдягалося довір'ям та владою... які справи вершили в палацах, державних радах і сенатах звідники, повії, паразити й блазні".
Оскар Уайльд якось помітив, що прогрес - це реалізація утопій. Лемюель Гуллівер був героєм антиутопії життя. Чим же є, в такому разі, "реалізація антиутопій"? І ви говорите, що ніколи не бували на Лапуті?! Ну-ну...

Олексій Спейсер Кацай