пʼятниця, 29 лютого 2008 р.

Станьте хрещеним батьком нового орбітального телескопу!

Ви хотіли б вигадати ім’я наступного космічного телескопу? Це ваш шанс! Агенція НАСА звертається до широкої громадськості всього світу з проханням запропонувати нову назву для Гамма-променевого великомасштабного космічного телескопа (Gamma-ray Large Area Space Telescope), інакше відомого як GLAST, перед тим, як він буде запущений в середині 2008-го року.
Місія телескопу GLAST полягає в дослідженні найбільш бурхливих подій та екзотичних об‘єктів у Всесвіті – від сплесків гамма-випромінювання до чорних дірок, і не лише.
«Ми чекаємо пропозицій, які можуть відобразити хвилюючу суть місії телескопу GLAST і привернути увагу до гамма-астрономії високих енергій, - каже Алан Штерн (Alan Stern), заступник керівника з питань науки Головного управління НАСА в Вашингтоні, округ Колумбія. – Ми сподіваємось, що комусь вигадати назву, що легко запам‘ятовується й легко вимовляється, і яка зможе зробити самий супутник та його місію темою розмов за обіденним столом та під час шкільних дискусій».
Основні наукові завдання телескопу складаються в наступному:
- дослідити найекстремальніші феномени у Всесвіті, до яких природа заклала енергію, що не має аналогів на Землі;
- здійснити пошук ознак, що свідчать про нові закони фізики, а також допомагають зрозуміти, що лежить в основі загадкової темної речовини;
- досягти розуміння того що чорні дірки розганяють неосяжні потоки матерії практично до швидкості світла;
- розкрити таємниці колосальних за потужністю спалахів, відомих як гамма-сплески;
- дати відповіді на питання про спалахи на сонці, про пульсари та походження космічного випромінювання.
Нова назва для місії може бути запропонована у формі акроніма, одначе це не є вимогою. Якщо буде запропоновано назвати телескоп на честь якогось вченого, то це мають бути лише вчені минулого чиї імена не були використані раніше для інших місій агентства НАСА. Будуть розглянуті усі пропозиції. Кінечний термін прийому варіантів – 31 березня 2008 року.
Учасники мають також роз‘яснити, чому вони вважають свій варіант назви найбільш вдалим (роз‘яснення не має перевищувати 25 слів). Неодноразове надання пропозицій вітається. Свій варіант назви місії Ви можете запропоновувати на сайті: http://glast.sonoma.edu/glastname

Той, хто залишить свій варіант у вічку пропозицій «Дайте ім’я цьому супутнику!», зможе скористатися можливістю отримати свій «Сертифікат участі» зворотнім листом електронною поштою. Учасники конкурсу також зможуть отримати прес-реліз НАСА, в якому буде оголошена нова назва місії. Очікується, що прес-реліз вийде приблизно за 2 місяці опісля запуску супутника.

NASA -

середа, 27 лютого 2008 р.

Venus

В Міжгалактичній війні 33 року
я воював в засекречених трійках землян.
Ми захищали Центавру: за Альфу – ні кроку!
Я з вогнеметом, на флангах Петро і Колян.
Битва за битвою нам випадало червоне,
янголам – чорне, а злим бісенятам – zero.
В грудях дзвеніло, та я не хрестився на дзвони,
бо не боявся – зі мною Колян і Петро.

Шізгара!

Небо Галактики вкрите дрібною росою.
Доки тверезий, не котиться долу роса.
А захмілію – приходить бабуся з косою
і прихиляє до мене мої небеса.
В тих небесах вогнеметом пропалено дірку,
ніби для ордена – ротний мені обіцяв.
Ротного вбило… не те щоб без ордена гірко,
сумно за ротного – серце не камінь в бійця.

Шізгара-а!

…Хлопці казали: одразу за Псами Гекати
різко наліво, а далі весь час навскоси,
за Дивосвіт, де смарагдове небо покате,
там канцелярія Бога – заходь і проси.
Там зорепад – як мука крізь надірване сито!..
Треба побритися... добре що взяв Агідель…
здати трофеї... й тамтешніх когось попросити
мій вогнемет замінити на кращу модель…

Шізгара-а-а!

З Альфи Центаври додому рукою подати.
Наноснаряди порвали плацдарм на ріллю...
Хочу сопілку для мого окопного брата –
Хай перед боєм заграє мені Shocking Blue…
Хочу з макітри вареників… вишкварок… жінку…
хочу відмитися і нагуляти жирок…
чи відіспатись… чи просто упитися в шинку! –
тільки б спочити від цих всюдисущих зірок!

Шізгара-а-а-а!

А на світанку, коли перестало хотітись,
два зорельоти з-за сонця зірвалися вниз.
Ми їх чекали! – й зустріли!! – а бісові діти
лізли і лізли, щоб перетворитися в слиз!
Кляті душмани!.. зелені-коричневі-сині…
Ввігнуте сонце… неначе моргнуло мені…
(чутно шипіння) …тримайтеся!.. (постріли) …свині!..
…Смерті немає!.. (...ш-ш-ш...)...
…побачимось… (постріли)...
…сніг…

Сергій Татчин

понеділок, 25 лютого 2008 р.

В тому вересні навіть сни...

Прив’язали Галю до сосни косами.
Народна пісня.

В тому вересні навіть сни
наполовину голі.
Прив’язав себе до сосни
замість отої Галі,
наносивши перед тим
оберемків з чотири хмизу.
Галю,
ти мені прости,
якщо можеш
ізверху донизу.
Не лінуйтеся, козаки!
Хоч кресало з Ікви – не з Дону.
Я з чиєїсь легкої руки
до небес піднімуся з димом,
а відтак на Чумацький Шлях
розтрушу і розвію попіл.
Того б, певне, не замишляв
навіть Чингізхан в Європі.
Ні на щастя, ні на біду
не відригнуся нікому,
а тим попелом упаду
під копита космічним коням,
під коріння до яворів
упаду й під – насіння вересу.
Як ви бачите – я згорів,
та не зовсім у тому вересні.
Пересунув Чумацький Шлях
трохи вліво, трохи незвично.
Того, звісно, й не замишляв
навіть Той, Хто формує вічність.

Йосип Струцюк,
«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/227

понеділок, 11 лютого 2008 р.

Вогненна людина

Не в кам'яній, не в дерев'яній ері —
Зустрілися ми в атомній добі,
В жахких реакціях негаснучих матерій,
У плоті вогненній з'являюся тобі.
Я — Сонця син. Творець Землі і неба.
І я — це ти. Все, що навколо тебе.
Вклонись повітрям, часом, і судьбою,
І атомом, розщепленим тобою,
І таємницею, що знаєш ти один.
Я дав тобі вітчизну і народ,
Любов і мрію. мову і мовчання.
Я не давав печалей і скорбот
Від чорного воєнного світання,
Їх автор — ти! і сам ти є творець
Трагічних дум своїх у неспокою.
Тебе чекає вічність чи кінець,
А твій кінець — це я перед тобою.
Шмат сонця я, шмат радості і муки.
Були вітчизна в мене і народ.
Був світ, і геній хліба, і науки,
Була земля і плескотіння вод.
Моє життя було колись початком
Усіх зачать в космічній глибині.
Було тоді ще небо небенятком,
І зорі були юні і страшні.
І мрію з мрій про велелюдну спільність
На крилах атома несли ми із пітьми
І донесли — в космічну безгомінність
Зірвались ми і Сонцем стали ми!..
І стали Сонцем наші дні і ночі,
І вороги, і други, і пісні,
І помилки, і помисли урочі,
І стали генії даремні і смішні…
Народе мій! Мій сонячний народе,
Тебе нема — лиш смерть твоя живе.
І смерть твоя — твоя найвища врода,
Бо смерть твою життям Земля зове!
Мислителем, згорілим хліборобом
Ти світиш їй крізь небо голубе —
І на Землі ти знову став народом,
І цей народ повторює тебе.
І жах бере мене… Шукаю слова
Сказать тобі, наземний брате мій:
Доба твоя жахлива і святкова,
Люби її, ненавидь і жалій,
І зберігай, і не прощай нічого,
Бо у прощенні буде смерть твоя,
І глупий космос стане за порогом,
І проклену тебе на сором я.
Кажу тобі: в руках твоїх сьогодні
Життя Землі і пульс її краси.
Я вірю: людства думи благородні,
Звогніть Землі ніколи не даси,
Земний мій друже!..

1957


Микола Вінграновський,

"Український Центр" - http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=5047

Білі плями

Гоу, гоу!
Я шукав білі плями, шукав.
Гоу, гоу!
Цілу ніч я дивився у ніч.
Гоу, гоу!
Білих птахів у небо пускав.
Гоу, гоу!
Звуки Всесвіту чути мені.
Я не даремно шукав.
Гоу, гоу!
Є вони.

Інколи, коли ніч запалює свої маячки,
У серці відчуваю тривожний тиск.
Тоді так хочеться бігти до самого горизонту.
Бігти, запрокинувши голову, та кричати:
"Брати! Я знаю, що ви є, я кличу вас, відгукніться!"

Нам буде поклик
У світ мрій.
Блиск зірок
Дивний,
Ти візьми
Мене,
Мене,
Мене...

Слова: Олег Скрипка
Музика: "Воплі Відоплясова"