Океанiя

…найглибший – неба океан:
найчудернацькі риби там;
на його дні зірки небесні;
на його тлі – діла чудесні…

– дрейфує собі серед ночі:
себе напружувать не хоче:
на плині ночі найпомітня:
медуза місяця самітня…

…та як затягує поверхню, –
якимись хмарами й дощами;
або забілює снігами;
як у туман макають землю…

– як одрізає нас од світу!
ані привіту з того світу!!
ні неба, ні його склепіння!!!
й натягується пуповиння…

…чи цим, – обурені вітри,
що зазвичай метуть двори;
бо переймають неподобства,
та розганяють темні хлопства…

– ясні, устеляться проміння
на піднебеснеє тремтіння;
а просто в небо плигне сонце, –
цей світ обризкає, обсяє…

…весь, – височіє, – океан!
весь височіє, – тут і там!
наніч піднімуться зірки:
порухатись, подихати…

– й повисочіти!!.
і я твій берег, океан, –
до тебе височію й сам, –
а височію…

Юрій Зозуля,
«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/363