пʼятниця, 28 серпня 2009 р.

Основа Всесвіту - Абсолютний нуль...

"Хто ти людино,
Перед лицем Всесвіту?"


Основа Всесвіту -
Абсолютний Нуль...
Де врівноваженість -
Сума від‘ємних і позитивних
Космічних куль
Та сфер...
Де світ один народився,
А інший помер.
І десь між ними,
В думці людини,
Живе Люцифер...
...Всесвіт!..
Незбагненність енергії,
Незвідані істини...
Щось в перигеї,
Щось в апогеї
В нескінченність летить.
А людина - жменька матерії,
Замучена дійсність,
Як кактус у преріях
Торує свій шлях,
Між минулим - майбутнім,
В сьогоденні живе...
Ще сьогодні життя,
А завтра вже прах, -
Всі великі надії
Застигли в Кільці.
Вчора були ті події,
А сьогодні оці,
Життя мемуари
Тягарем безнадії
Стигнуть в руці...
...А час, як Німб,
"Чорна діра" -
Функція швидкості,
Коректор відстані,
Безконечно у Всесвіті
По скрижалях пливе...
І незримо впирається
В душу людини...
І хоч вона старається
З часу Кільцем не зіткнутись,
Руками стискаючи
Зламаний руль,
Та не має причини,
Щоб їй не вернутись,
Назад -
В Абсолютний Нуль...


Кухачук В.П.,
«Поетичний Клуб» - http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7388

«Спейс-Арт» щиро дякує Ірині Гей за лінк із цим віршем :)

Космічний Вакуум. Ідіотський крок ФАКТИЧНО САМИХ: альбом out-of-date або через дупу до зірок

А з коридору чутно сміх і кашель:
Космотропіл знайшли в аптечці,
В багажнику гашиш…
(з пісні «8a557q1s2E72 замість Вa557q1s2E7Z»)

01 квітня (2007-го року – «С-А») у гурту ФАКТИЧНО САМІ виходить нова бобіна у чорно-білій коробочці. Називатися бобіна буде «Космічний Вакуум». Зберігати її, як відомо, слід у хлібниці, недоступною для електромагнітних променів в діапазоні частот 7.5 x 1014 … 3 x 1017 Гц (тобто довжиною хвилі 4 x 10–5 — 10–7см) та людей в діапазоні віку 0–13 р.
Всі пісні, що увійшли до цієї хромової бобіни*, розповідають нам про космос та незвичайні пригоди його українських першопрохідців.
*З боку розвідки до нас дійшла інформація, що на Заході час від часу проводяться церемонії з приводу виходу золотих, а то і платинових бобін. Що видається нам цілковитим нонсенсом і просто блефом буржуазних медіа: вітчизняній науці давно відомо, що тільки хромове покриття наділене можливістю звукової репродукції.
Після виходу цього альбому державними адміністраціями Тернопільської, Івано-Франківської та Рівненської областей було прийнято та затверджено рішення про встановлення пам’ятників їх землякам-космонавтам у центральних скверах обласних центрів.
У продуктових магазинах держави вже сьогодні продається передвісник майбутнього — згущонка в тюбиках. Завтра в тюбиках буде продаватись зубна паста, післязавтра комплексний обід, а через тиждень ми побачимо в них справжню кабачкову ікру!
Як істинний мульти-медійний продукт, Космічний Вакуум складається з двох розділів:
1. Текстова частина.
Написана к.т.н. М. Д. Нусіновим праця «Космічний вакуум і надійність космічної техніки». Реферована і перекладена українською мовою.
2. Звукові хвилі (10…20000 Гц).
Організовані в 21 пісню різної тривалості таким чином, що пісні з вокалом, схожим на чоловічий, відображають науково-дослідну працю космонавтів на орбіті. Відповідно пісні з вокалом, схожим на жіночий, передають сни і фантазії космонавтів у час відпочинку.
Обидві частини взаємопов’язані посиланнями і цитатами.
Альбом писався ще в 2021 Році. Часи були старі і бідні: синтезаторів ще людство не вигадало, тож ФАК.САМІ не гребували нічим: і грюк броньованих дверей, і стогони принтера, що відригує папір, і звук розкривання парасольки, і велосипедний насос — все це пішло (і не боялося!) на створення музики. Аби отримати правильний субтоновий вокал, втомлена дитина-карпа (голодна студентка університету на той час), засинала в вокальній кімнаті перед мікрофоном просто на гумовому килимку, а відтак її будив Артим і опускав мікрофон до рівня лежачого трупика. І трупик крізь сон співав (трек «Не страшно»). Артура на той час вигнали з університету за те, що всю ніч він висів на студії, а потім геть-чисто весь день просипав, роздупляючись під кінець пар, аби зустріти з них свою дівчину-білявку-істеричку. Артим працював на студії, терплячи тупість директора і затримки зарплати (досі ще студія висить йому грошей, достатніх для годівлі 523-ох тисяч синичок і 15-ти сіл північної Руанди), аби тільки мати можливість рекордингу космічної музики. Ми вже мовчимо про витрати на готелі і машинне масло для роботів, що прибували на Землю для хоральних бек-вокальних записів.
В час засилля емо-музики, пуерториканських погромів на Чернігівщині та масового виробництва резинових замінників чоловічих життєдайних органів ТІЛЬКИ ВИ маєте нагоду врятувати Всесвіт, прослухавши всі треки «Космічного Вакууму» на http://www.myspace.com/faktychnosami або http://www.faktychnosami.com. І ТІЛЬКИ ВАС врятує Всесвіт, якщо ви цей альбом придбаєте в місцевому пункті захисту громадян від невідворотних мозкових змін.
ПАМ’ЯТАЙМО! Космос не пробачить.


Ірина Карпа,
«АртВертеп» - http://artvertep.dp.ua/news/1196.html

На Крижаній Планеті

На крижаній планеті,
Там де вітри гуляють,
Де завірюха свище
І в чорній все пітьмі,
Ростуть космічні квіти -
Холодні і прекрасні,
Із криги їх пелюстки,
З крижин вони самі.
Нема на тій планеті
Ні жита золотого,
Ні трав пахучих сонячних,
Ні крапелин роси.
Лиш ті космічні квіти -
Самотні і прекрасні,
Що теплої і доброї
Позбавлені краси.

Ярослава БАБИЧ,
учениця 6-го класу :)
СШ №5 м. Кіровограда - часопис "Піонерія" (№5, 1989 р.)


“Спейс-Арт» щиро дякує Ярославу Нікітіну за лист із цим віршем :)

Зірки і Львів

Мовчать зірки, задумливо мовчать
Про що ж вони, високо так, над нами?
Пливуть собі над містом, миготять –
на вітер не кидаються словами.
Мовчать зірки, мовчить старенький Львів –
він теж заснув, втомившись від розмови.
Він мабуть снить про давніх королів,
чи левів у краях далеких ловить…
Високий Замок крилами змахнув
і… полетів у казку, опівночі.
О Львове, як люблю твою весну!
О, як люблю твої безмежні очі!
Думки вирують наче снігопад –
дивлюсь на тебе, Львове, і злітаю
ген – до зірок – у той небесний сад,
що голову твою всю ніч вінчає.
Мені услід сміються ліхтарі,
мені услід відлуння: повернися!
З тобою від зорі і до зорі
літаю в снах своїх у піднебессі…
Мій тихий Львів знов буйноквіттям снить.
Крилаті дзвони змовкли на дзвіницях
і диво-казка вулицями мчить…
Зірки і Львів – одвічна таємниця.

Ірина Білінська,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=68

У ніч таку звичайну...

І падали зірки
у ніч таку глибоку.
Із теплої руки
небес в долоні Бога.
Я їх ловила теж
простертими руками…
І небо ген-ген-ген
всміхалося зірками.
Спасибі ж вам за мир.
Спасибі вам за спокій.
За спогади про дім.
За кожен світла дотик.
Спасибі за любов.
Спасибі за мовчання.
За віру і тепло
у ніч таку звичайну.


Ірина Білінська,
«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=68

Ноктюрн

Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
А він покотився за хмари і нАвзнак не падає,
Висить собі в небі велика циганська сережка,
Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.

Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
І тихо шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
І кожному душу колишуть, неначе дитину,
І зірка на щастя з високого неба зривається.

А далі прощення, прощання і знову в дорогу,
У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
Він просто мінливий і жодного з нас не обманює…


Наталя Терещенко,
“Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089&t=0

Колись туди ковзну із краю...

Колись туди ковзну із краю
хитких сатурнових кілець,
де небо
______зорі видихає,
мов бульбашки нічний плавець.

Неначе тінь ракетоплана,
в очах жіночих розчинюсь
і грудей місячної панни
ласкавим подихом
________________торкнусь.

“Доплив”, — хтось мовить ніжно й гірко,
а за відчиненим вікном
замерехтить подвійна зірка,
розлук
______пропахла полином.


Олексій Кацай,

«Кварцовий Lітак», Кременчук, Видавництво Щербатих, 2008

четвер, 20 серпня 2009 р.

Всесвіт

Мене в обійми дужі кличе Всесвіт вічний,
усі галактики складаючи до ніг.
Його мільйонний зорегляд, святий і грішний,
всі таємниці для очей моїх зберіг.

Його душі неусвідомлена безмежність,
серцебиття його міжгалактичний ритм
тепер мені цілком і повністю належать.
Тепер для мене все негаснуче горить.

Він пестить пальцями-сузір'ями волосся,
цілує ніжно у розчулені вуста,
і вмить мені стає так солодко і млосно,
що не лякає незбагненна висота.

І я лечу! Лечу без крил і без ракети.
Лечу в тепло його мозолистих долонь,
за хвіст піймавши неприборкану Комету
і перервавши їй тисячолітній сон.

Я розриваюсь на дрібні метеорити,
щоб всі побачити системи і світи,
і позаймати всі незаймані орбіти,
і ним самим в собі не знайдене - знайти.

Він сам не відає, який же він прекрасний!
Він сам не знає, як бентежить його тьма!
В його обійми мене кличе серце власне,
а не піти за власним серцем сил нема!

Еллана Кібо,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/341

Місяць

В безкраїм небі Зіронька зійшла.
Крізь хмари поглядав кремезний Місяць.
Вона йому бровою повела -
напевно, сподівалася, помітить...

Та Місяць - то старий, то молодий
(залежить це від настрою, гадаю),
на все безкрає зоряне - один!
Котру з мільярдів знову виглядає?

Еллана Кібо,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/341

Зірки чекають на батьків. Одним з них може стати ти…

В землян з'явилася можливість "всиновляти" зірки за $10. Світила всім бажаючим роздають учасники проекту Pale Blue Dot (бліда блакитна крапка). Оформити "опікунство" можна на сайті проекту. Там же доступний каталог і карта неба для вибору підходящої зірки - http://whitedwarf.org/palebluedot/

Після того, як людина "всиновляє" зірку, вона маркірується його ім'ям. Зміни будуть внесені як на карті зоряного неба Google Sky, так і в текстовому варіанті каталогу.
У всіх зірок, доступних для всиновлення, з високою ймовірністю є планетні системи. Світила є цілями телескопу "Кеплер", який шукає в космосі екзопланети, в тому числі й схожі на Землю. Якщо "Кеплер" виявить у всиновленої зірки планету, "опікун" отримає повідомлення по електронній пошті.
Проект Pale Blue Dot є некомерційним і жодним чином не пов'язаний з NASA, яке курирує місію "Кеплера". Метою проекту є збір коштів для фінансування досліджень з визначення розміру зірок, на які "дивиться" телескоп. У його місію це завдання не входить.

Аеліта

Впало за хмарами в ранішнє марево,
Сяяло, сяяло – щезло.
Сипалось начебто світом не баченим,
З неба пробачення несло.

Сонячним маревом, місяця чарами
В бік проганяло даремно.
Місяць образився – срібними стразами
Падали сльози на землю.

Приспів:
Така як я, така як є – тверда і відкрита
Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта


Поміж орбітами снів оксамитових,
Душі невидимі – вільні.
Прямо із світла мовчить Аеліта,
П’є своє приторне зілля.

Зорі гукаються, в ніч розпускаються
І помирають під ранок.
В правому боці – небесні емоції,
Зліва – холодний світанок.

Приспів:
Така як я, така як є – тверда і відкрита
Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта,
Аеліта,
Аеліта…

Гурт «Мотор'рола» (з альбому «Кольорові сни»),

«Українські Пісні» -http://www.pisni.org.ua/persons/312.html

Милуємось зірками - я і кіт...

Милуємось зірками – я і кіт.
Так дивно, легко, неповторно, просто…
А поруч квітне вишня. Білий цвіт
здіймає руки у небесний простір.

Милуємось зірками – кіт і я.
Так гріє серце сяєво нетлінне.
Усе моє – і небо, і земля.
О, Господи, ти все віддав людині!


Іра Білінська,
«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=68

Я живу вночі...

Я живу вночі,
Коли засинає останній
Мешканець міст,
Коли оживають книги,
Я розширюю світ уночі,
А вдень є частиною
Світової матриці.

2008
м. Київ


Ярина Мавка,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/330

Для ілюстрації використане фото М.Островського "Небо над Варшавою" - http://www.samper.pl

Немов жеврини давнього багаття...

Немов жеврини
давнього багаття
в опівнічному дикому степу,
планети,
по-сатурнівські
крислаті,
мандрують
по Чумацькому Шляху
й на пиху зорь
відповідають чемно,
що бриль для них
зручніший, аніж німб.

І Кінська Голова –
туманність темна –
схилившися,
бере з долоні хліб.

Олексій Кацай,

«Кварцовий Lітак», Кременчук, Видавництво Щербатих, 2008