tag:blogger.com,1999:blog-37606422728430257852024-02-21T16:02:14.381+02:00СПЕЙС-АРТ: українська космічна поезіяUnknownnoreply@blogger.comBlogger378125tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-6165902691299382892012-05-22T06:55:00.002+02:002012-05-22T08:59:56.521+02:00Десант
Падаю в небо.
Погас парашут.
Є дві хвилини до бою.
Поки ще тягне старий антиграв,
я перевірив набої.
Зліва спалахує.
Знизу – пісок.
Що за планета?
Не знаю.
Щось там варнякав учора комбат…
Як то?..
«Моя хата скраю»!
Швидко за камені.
Мушка – приціл.
Оптика часто підводить…
В кого стріляти?
Мішені нема!
Навіть шляхів для відходу…
Так, він у засідці! –
Unknownnoreply@blogger.com5tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-67397519633540769202012-05-22T06:53:00.004+02:002012-05-22T08:59:35.146+02:00Чумацький Шлях
Чумацький Шлях
долаю поглядом,
але зірки з-під очей,
як камінці
вислизають
і падають з неба.
Вранці
я шукаю їх по степах,
а знаходжу лиш
рясні роси.
Анатолій Мельник,
«Поезія та авторська
пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/192Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-11780367308098898082012-05-22T06:51:00.000+02:002012-05-22T08:59:10.004+02:00акваріум ночі...
акваріум ночі.
я в ньому - риба.
бо тільки й умію
жменями жерти
пігулки-зорі.
за ніч до смерті
вже байдуже – справді!-
чия то хиба
що дафній завжди
не вистачає.
кричать одчаєм
скляні очиська.
дарма! не чують
і ті хто близько.
вони ж бо мають
горнятко з чаєм
і тепле ліжко.
до риби - що їм?
моя луска для них -
зайвий виклик.
у мене - плавці.
у них бо Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-35494828192418097702012-05-22T06:48:00.000+02:002012-05-22T08:58:10.717+02:00Бачиш, простір позбувся часу...
Бачиш, простір позбувся
часу,
бенкетує собі навмання,
щоб над Всесвітом
розлилася
світлотіні тремка броня,
щоб народженим крізь
століття,
мов крізь ночі, -
обличчям в сон,
стало легко між
днів-магнітів
битись з пам`яттю в
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-49816401400880784362012-05-22T06:45:00.003+02:002012-05-22T08:56:58.712+02:00Посадка на Планету Двох Синіх Сонць
З небес незакартовано-чужих
знімаючи обгортки й оболонки,
шурхочучи сузір‘їв целофаном,
виймаємо
планету загадкову,
де сутінки бубнявіють світанком
двох синіх сонць…
Калейдоскопи
мрій
занурюються
в мушлю атмосфери
і
діаманти сонць,
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-79716401754840594352012-02-11T13:22:00.002+02:002012-02-11T13:25:44.030+02:00Океанiя…найглибший – неба океан:найчудернацькі риби там;на його дні зірки небесні;на його тлі – діла чудесні…– дрейфує собі серед ночі:себе напружувать не хоче:на плині ночі найпомітня:медуза місяця самітня……та як затягує поверхню, –якимись хмарами й дощами;або забілює снігами;як у туман макають землю…– як одрізає нас од світу!ані привіту з того світу!!ні неба, ні його склепіння!!!й натягується Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-44254765462013081382011-12-31T15:52:00.002+02:002011-12-31T15:55:39.144+02:00"Наутілус" (Поетична планетарія)“І мертвим, і живим,і ненародженим поетам України”Палають сузір’я. Планети й планети —То в небі святім українські поети.Незмірно багато вселенських планетІ мало не кожна планета — поет.І музика лине з непізнаних сферДля тих, хто живий,тих, що будуть,хто вмер,Одначе душа не вмирає Господня,Не знищить її ні вогонь, ні безодня.Незвіданим тембром дзвенить моє тіло,На старті менеUnknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-40105531571802529442011-12-31T15:48:00.002+02:002011-12-31T15:51:27.436+02:00Під цинобровим небом…Під цинобровим небом,у срібному морі,струменить на припливізлотаве клоччя.Там, під цинобровим небомширяємо Ми – Двоєдиний,злитий зі своєю шакті,зрощений на субмолекулярному рівні.Не колишеться пара лілових крил.То була лише мить:під цинобровим небом,зі срібного моря,лізе на берегзлотаве клоччя.Зміїться,вгризається в берег,проростає віттям,галуззям,золотим верболозом,вкривається цвітом чудовим…Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-33124946233716526882011-12-31T15:45:00.002+02:002011-12-31T15:47:57.436+02:00Треба торкатись небесом не дахом...Треба торкатись небес не дахом,звуки штовхати не лише ротом,щоб на Землі народившись птахом,вмерти за хмарами. Зорельотом.Міцно уп‘явшись в обріїв грані,вітер розкрають пазурі ватри:ми проростаємо із курганівпозначками на зоряних картах.Місто – істота з бетону й сталі –на ліхтарі трощить власний панцир,далеч стає далечіні далій ватри зростають в протуберанці,в котрих, видовжуючись моторно,Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-59619365008736322812011-07-10T13:38:00.001+02:002011-07-10T13:40:07.601+02:00Холодно й біло, і звуки промерзлого міста...Холодно й біло, і звуки промерзлого містаТихнуть, як меццо-сопрано в порожній залі.Вийду за місто і стану – astro turisto –В жовтім тумані околиці, мов на вокзалі.Де зореліт мій і де моя зірка зоріє?..Сонно і синьо, і в сьомому небі – німотно,Як у країні, де не збуваються мрії,Як у романі, що обірвався на motto…Надія Степула, «Українська Літературна Газета», №7(39), 20.04.11Unknownnoreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-91768114757212699232011-07-10T13:34:00.001+02:002011-07-10T13:36:44.161+02:00НАСА набирає "мисливців"-добровольців для пошуку нових планетНАСА та Університет Південного Іллінойсу розпочали проект під назвою "льодові мисливці" (IceHunters), участь в якому доступна для всіх, хто бажає допомогти вченим у відкритті нових космічних тіл у поясі Койпера, повідомляє прес-служба Південно-Іллінойського Університету. Новий проект НАСА спрямований на вивчення об'єктів, що населяють так званий "пояс Койпера" - область Сонячної системи, яка Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-31028039468698847152011-07-10T13:29:00.003+02:002011-07-10T13:33:15.595+02:00Як місяць у вечірній час...Є. ІсаєвуЯк місяць у вечірній часЗарослого торкнеться тину,Здається у вікні не раз:Він з віття зітканий, із диму.В імлі пливе по небесах,Притрушений алмазним пилом.Неперевершена красаПонад глибоким небосхилом.Розгадуючи суть століть,Над водами й материкамиМчить місяць, поміж хмар летить,Неначе Всесвіт кинув камінь.Снить таїною із пітьмиКрізь Всесвіту вогні далекі.Немовби дивимося миЧерез віки, Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-69535978058168215252011-07-10T13:24:00.002+02:002011-07-10T13:26:16.403+02:00Зоряні катрениВиринає постать АелітиЗ хаосу космічної пітьми.З мого давньогоДивиться Аеліта.Погляд небесно карий:– Дядьку, минає літо.Я вам прийшла, покара.– Зоряна Немезидо,Кутаєш тіло пледом?– Холодно, бо лібідоВаше немов альбедо.Місяць-всевідець – повня –В душу містичним зраком:– Скільки від Риб до ОвнаМчати навспак зодіаком?Homo sum. Тимчасовість.Грішне humani nihil.– Місяцю, чом у совістьДивишся, мов у Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-54432045352560817192011-07-10T13:18:00.002+02:002011-07-10T13:22:01.467+02:0021001 в досить-таки мерзотному,рівно дві тисячі сотому,із потойбіччя Місяця/ріжками вниз – пейсатого/,вірша тобі писатиму:хай непоети бісяться!вроками_болем_сказами –більма зірок над базами/конкретизую – сучі!/.як тобі в тому Києві –він мені мозок виїв, і...я за тобою скучив…2Київ тепер провінція.повен по самі вінця я/псевдо/глямурних вражень.та, попри щем_лещата.com,перехворів Хрещатиком,Києве – Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-23669077403827668932011-07-10T13:15:00.002+02:002011-07-10T13:18:09.095+02:00Зорі падають в серпніЗорі падають в серпніна сполохані квіти.Плачуть миті нестерпно,як малесенькі діти.Плаче серце від болю,мліє серце від ласки.Там, де падають зорі,пеленається казка.Зорепадами зорі падали,ворожила ніч зіллям-звабами.Місяць лагідно долю згадує,соловей в саду серце радує!З неба падають зорі -торжество і страждання,відблиск в росах прозорихфеєрверку кохання.Плаче серце від болю,мліє серце від Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-6972221900706736722011-07-10T13:08:00.003+02:002011-07-10T13:14:18.388+02:00ПаузаЧас влаштує нам тишу в ефірі...Простір вимкне усі двигуни...Від народження замкнені в шкірі,ми є бранцями речовини,ми ув‘язнені у зорельотах,ми прив‘язані м‘язами довідцентрових сил на поворотах,як до щогли вітрила „Арго”.Бути ж маємо самі ми вітром –в борг узявши проміння зірок,повертати його світу світлом,ставши джетами чорних дірок!Тож, в своєму згораючи тіліперед тим, як з‘явитись з пітьми,Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-8495506282594517512011-04-11T13:50:00.001+02:002011-04-11T13:52:19.778+02:00ПрозрінняЯ вийшов в небо. Ще цвіли зіркиТа вже впливало сонце у зіниці.Внизу текли вінки з глибин ріки.А поряд зависали літакиІ мерехтіли променями птиці. Я йшов у синь, у чисту дивину.Понаді мною тільки Бог світився,Вінки пустивши на мою Десну,Де глибинів мій рід, що там світився. І з височин були такі малі,Такі мізерні всі земні осмути,Коли ось так – лиш зорі при криліТа раннє сонце в голубій імлі,Тебе Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-21353205964472868832011-04-11T13:47:00.001+02:002011-04-11T13:49:45.419+02:00По дикому тунелю часопростору(Уривок з роману Г.Бенфорда «Страхи Фундації») Просторові тунелі являють собою, строго кажучи, зовсім не тунелі з одним входом і одним виходом, а справжні лабіринти. Найбільші з них тримаються декілька мільярдів років; жоден тунель, ширший за сотні метрів у поперечнику, на пам'яті людства ще не сплюснувся. Маленькі тунелі можуть проіснувати декілька годин, днів, на крайній випадок рік. Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-50675625801402933462011-04-11T13:35:00.004+02:002011-05-07T16:55:42.080+02:00Є сила прийняти на усмішку виклики долі-недолі... Є сила прийняти на усмішку виклики долі-недолі. Є воля зостатися з ніччю один на один, чи на два... Дивитись в майбутнє крізь дуло старого пістоля, Як сивою кров’ю із пекла сміється трава. У ній чорновбивці цвітуть, наче зорі підльодні, А відьми-язичниці хочуть дітей від Христа. У вічності протяжно. Душно занадто в сьогодні. Та я не люблю на низеньких стояти мостах. Бо гени мої пам’ятають ще райUnknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-48549264891303604612011-04-11T13:31:00.002+02:002011-04-11T13:35:20.909+02:00Ольвія, Мигія та Гілея... Ольвія, Мигія та Гілея... Зоряної карти Птоломея Віднайшов уривок на шляху... Із Александрійської читальні! Видива далекі і печальні Бачу в українську ніч суху. Я вже й так живу – ось-ось зневірюсь. А тоді беру до рук папірус – Небо, що зосталось од вогню... Ці плеяди, зорі понад хмару Не світили шейхові Омару, Ні його пророку, ні коню. Тут осот і тут – сухе безмов’я. Серед степу – Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-33972041135648146532011-04-11T13:24:00.004+02:002011-04-11T13:59:32.922+02:00І полетить моя душа... І полетить моя душа крізь перекошені сузір’я скоріше від земного світла, скоріше від живої думки. І, може, хоч душа збагне цю божевільну неосяжність, оцю незміряну безмежність міжгалактичної пітьми. Бо що їй відстані! Тут вічність неусвідомлено підвладна космічній швидкості душі. …Десь біля віщої зорі душа в дорозі озирнеться – і їй засяє в далині Чумацький Шлях у вишиванці. Край нього радо Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-86611950868958701572011-04-11T13:17:00.002+02:002011-04-11T13:23:36.535+02:00Місяцю-князю!...Місяцю-князю! Нічкою темною Тихо пливеш ти Стежков тяємною… Ніжно хлюпочеться Воздушне море, Так в нім і хочеться Змить з серця горе. Місяцю-князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твойому Ясному личеньку. Із небозвідної Стежки погідної Важко глядіть тобі В море бездонне, В людськості бідної Горе безсонне. Місяцю-князю! В пітьмі будущого, Знать, ти шукаєш Зілля цілющого, Зілля, що лиш цвіте З-за Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-72503782185512914192011-04-11T13:05:00.003+02:002011-04-11T13:16:08.775+02:00Алгоритм ...ментальна геометрія думок... тріпоче небо алгеброю світла... і формули відлунь... зусібіч... тиск таємниць-секретів-натяків в 100.000 атмосфер... з усіх безодень... мільйонотонна невагомість каменю планет... жаска вагомість часу... орбіти цифр... проміння вектори... гойдкий біном зірок подвійних... і зіниць... осциллограмма жестів... життя спіраль... і це усе в мені пульсує... адже я є лише Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-59945826321370875792011-01-28T16:30:00.001+02:002011-01-28T16:33:15.111+02:00листи на Землю[І]мила, кораблі вже склали зброю,ждати на підкріплення дарма…командира стратять, а за мноюстежитиме лазерна тюрма…мила, страшно, википають очі,мов річки з екватору Землі,ну а їхній океан гуркоче,і сирени квилять на міліїхній кисень гірший за отруту,навіть Київ був би зараз рай…пам’ятаєш, той пілот з Бейруту –як він довго вчора помирав…мила, дипломатія космічна –курва, куди більша, ніж земна,ми Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-3760642272843025785.post-73348528328026440582011-01-28T16:27:00.002+02:002011-01-28T16:30:04.568+02:00Твоє волосся тільки припорошить…твоє волосся тільки припорошить -і змерзлий Бог, ступивши на стерню,пропише на дошках нерозголошеньамністію снігам і вороннюй замовить каву перелітний янгол –пілот авіаліній Шамбали,і всі слова згусатимуть у ямбах,мов гусне час у крапельці смоли,де кожному із нас тоненький клаптик,де ти – така розхристана й сумнау шепоті засніжених галактик,у контурах знайомого вікна…Борис Терен, «Поезія та Unknownnoreply@blogger.com0