вівторок, 22 травня 2012 р.

Бачиш, простір позбувся часу...


Бачиш,  простір  позбувся  часу,
бенкетує  собі  навмання,
щоб  над  Всесвітом  розлилася
світлотіні  тремка  броня,
щоб  народженим  крізь  століття,
мов  крізь  ночі,  -  обличчям  в  сон,
стало  легко  між  днів-магнітів
битись  з  пам`яттю  в  унісон.

Світлана Ілініч
«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/381

Немає коментарів: