Вибух наднової ― Різдво Світа?
Те, якого не вистачає
Дивне джерело випромінення
Пульсар біля Землі
Отже, мова про блакитно-зелену нейтронну зірку без оболонки, ― щільне ядро, яке залишилося після вибуху наднової близько 340 000 років, ― пульсар, найближчий до Землі на час відкриття. Величина її світности у сто мільйонів разів менша від найменшої світности, яку ще відчуває людське око. Порівняння власного руху зі швидкістю біля 100 км/сек з іншими пульсарами дозволяє встановити межу віддалености в 300 світлових років.
Галактичні бульки порожнечі
Вибух легендарної Гемінґи прорив у космосі бульку, наповнену розрідженим гарячим ґазом, яка поглинула Сонце та сусідні зорі. Тонкий аналіз світла від близьких до Гемінґи зір підтверджує наявність такого середовище між нею та Землею, ― надзвичайно розріджене, менше 10 тисяч частинок на куб.метр, і дуже гаряче, біля мільйона градусів.
На Чумацькому (Молошному) Шляху чи в інших галактиках існують чисельні області, заповнені таким ґазом. Його вважають корональним, оскільки він подібний за фізичними властивостями до ґазу Соняшної корони. Такі області утворюють обширні порожнини поперечником в сотні світлових років, прориті у щільнішому та холоднішому середовищі. Ці розпечені порожнини прив’язують до вибухів наднових, які вимітають навколишню речовину. Вважається, що бульки відносної порожнечі складають біля 90% галактичного об’єму. Тому імовірність потрапити до них дуже велика.
Моделі катаклізму
Існують різні моделі. Страшенно непевні, вони описують зникнення трьох чвертей шару озону, збільшення двоокису азоту, потьмарення неба та зменшення водяної пари в тропосфері, звідки похолодання на кілька градусів, посуха й перерозподіл рослинного життя...
Від прямостоячого до Розумного
Можна навіть піти ще далі. Вибух, який породив Гемінґу, співпадає, в дійсності, з середнім плейстоценом, поворотним часом олюднення. Тоді відбувається поступ в техніках обробки каменю та з’являються перші знаки суспільної організації. Люди нарешті оволодівають вогнем. Еволюція в цей час не є тільки культурною. Вона виражається у змінах морфологічного характеру. Людина Пекіну, ― тобто Homo erectus, Людина прямостояча, ― яка жила в Китаї в печері Жукудян протягом більше 200 000 років, зазнає збільшення середнього об’єму черепа від 1075 до 1140 куб.см. Після мільйона років стійкого існування, Людина прямостояча поступається місцем новому виду, ― Homo sapiens, Людині розумній. В Европі з’являються перші пра-неандертальці.
Пробудження
Чи вибух на місці Гемінґи, в той чи інший спосіб, сприяв також цьому виникненню сучасної людини? Немає нічого менш певного. Принаймні, можна справді припускати, що наші предки таки спостерігали наднову. Протягом кількох тижнів, а то й кількох місяців, вона мала світити на небі як друге Сонце, хоч і блідіша за нього, але все ж таки в десять разів більше світа, ніж від повного Місяця. Перед тим, зоря-надгігант, ― видима зимовими ночами й літніми днями з боку Бетельгейзе (найяскравішої зірки сузір’я Оріона), ― мала сіяти у своїй вершині, як десять Венер.
Людина прямостояча жила й росла під цим дивним, незвичайним небом.
Геть юній Людині розумній, яка чи не заледве навчилася говорити, судилося набагато красше. Після вибуху, протягом тисяч років, велетенська й чудова сіяюча туманність виросла в небі. Покоління за поколінням бачило, як вона освічує небозвід, світить, ніби неймовірне незгасаюче полярне сяйво.
Одного дня ця туманність зрештою заковтнула все небо. Які мутації в людині викликала ця повінь світа і потужне космічне опромінення впродовж тисяч років?
Відомо, що ідея про творчу силу Астрального вогню є одною з основних в ідеольоґії Українських свят Різдва Світа та Щедрого Вечера. ― (Див. „Українське шанування Астрального Вогню й Води” , „Українське Свято Воведення 4.12”, „Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція”).
Чому ця Різдвяна ідея та містика пари Вогонь-і-Вода, оперті на шануванні Астрального Вогню-Світа, стали основою всієї Староукраїнської мітольоґії та реліґії?
Десь тридцять тисяч років після катаклізму (грець. „повінь”), перш ніж зникнути назавжди, море світа, повільно розливаючись, затопило всю Землю. Людство назавжди занурилось в розріджену гарячу бульку ґазу ― всередину туманности.
Саме тому сучасним дослідникам було так важко, зсередини, виявити рештки від вибуху наднової у вигляді світної туманности.
Може, Гемінґа пробудила усвідомлення Бога та Краси ? Чи не це її найцінніша спадщина? Хто зможе колись відповісти? Хто про то може пам’ятати?
Світ Того, Якого не вистачає
Тільки праісторичні Українські Колядки чомусь усе бережуть пам’ять про якесь дивовижне „Світе Різдво” – Різдво Світа, про таємниче „коли не було з Нащада Світа”, про „Сьвітий Вечір Божий”.
Чи не про Світ „Того, Якого не вистачає” вони співають та появу в цьому Світі нової людини, ― освіченої, засвіченої, просвітленої, ― яка раптом усвідомила існування Бога, Неба, Землі, себе у Світі та свою Пару, здивувалась, розсміялась задоволено та заспівала?
Ой в Саду Саду Вишня стояла
На Теї Вишні Свіча палала
З Теї Свічечки Гискронька впала
З Теї Гискроньки Річечка стала
В Теї Річечци Сам Бог купався
Сам Бог купався в Золото вбрався
В Золото вбрався Бог назвався
Богом назвався на Небо здався
Ось Староукраїнська концепція повені астрального вогню-світла, ― Повені Світа, ― в якій „сам Бог купався”:
В Саду Садочку Вишня стояла
...А в тім Озерці Сам Бог купався...
Вгору піднявся Богу молився
Богу молився щоб Світ творився...
Пане Господаре на Твоїм Двору Ялина стоїть
...На тій Ялинці Трійця горіла
Три Гискри впало Три Морі стало
У Першому морі Господь купався
У Другому морі у Ризи вбірався
У Третьому морі став на Престолі...
Ой в Полі в Полі Вишня стояла
…Сам Бог купався в Золото вбрався
Дай сів на Крісла розложив Письма
Дай став читати Що Людям дати…
Осердям нашого всесвіту є зоряне дерево, світа джерело, наша Галактика, ― „а но лем було Синєє Море, а Серед Моря Зелений Явір”:
Коли не було з Нащада Світа
Коли не було з Нащада Світа
Тоді не було Неба ні Землі
А но лем було Синєє Море
А Серед Моря Зелений Явір...
Мабуть, кажуть Дорога до Бога або Чумацький Шлях, бо Там ходить до Бога Місяць-чумак з Зорею, показуючи й людям Ту Дорогу :
Ой ходив ходив Місяць по Небі
Святий Вечор!
Ой шукав-шукав Ясної Зорі
Ой Зоро-Зоро моя Зорице
Ой ходімо ми Бога шукати
Бога шукати людей спасати…
Ішов перейшов Місяць по Небу
...Да стрівся Місяць з Ясною Зорьою
Ой Зоря-Зоря де в Бога була...
На одній з гілок Прадерева засвічується, палає Свічка, іскри якої сіються, сягають Землі і розливаються світим Озером, в якому „сам Бог купався”.
Яким же має бути озеро, щоб у ньому купався Бог?
В Саду Садочку Вишня стояла
Рай Рождество Вишня стояла
Вишня стояла Свічка палала
Свічка палала Іскра упала
Іскра упала Озерце стало
А в тім Озерці Сам Бог купався
Сам Бог купався в Ризи вбирався
В Ризи вбирався вгору піднявся
Вгору піднявся Богу молився
Богу молився щоб Світ творився
І про які Озеро, Діву та Золоте Крижмо мовиться перед Святою Вечерею на Свят-Вечір, який Колядки називають ще „Сьвітий Божий Вечір”:
„На Свят-Вечір родив’ємся
На Свят-Вечір хрестив’ємся
Пречиста Діва на Золотім Крижмі мя тримала
У Змієвім Озері мя купала”?
Чому „Три Гискри впало Три Морі стало”? Чи не тому, що праісторичній людині судилося переживати три космічні повені?
Хто знає?
Про Свят-Вечір.
Тайна Вечеря — це найбільша реліґійна дія Українського Різдва. По думці народу Святий Вечір є містичною добою Різдва Світа, коли-то Світ сотворився і людина народилась. На Святій Вечері горує понад усіми іншими ідея приходу Бога та Його присутности. В цьому особливість Українського релігійного світогляду.
Бог не пішов на відпочинок, не полишив людей, не став байдужим до їх проблем, не віддалився від людей у недосяжні сфери, не зник, полишивши замість себе нижчі божественні сутності або людських посередників. Навпаки — принаймні раз на рік Він невтомно приходить до кожної хати, кожної сім'ї як роковий Гість-Колядник в Астральній славі, щоб прийняти Святовечірні жертви і розділити з людьми Святу Вечерю. Нагадати людям про правдивий лад, застерегти від світу не по Правді. Ці рокові гостини Господа тривають від Початку Світа до нашого часу, не припиняючись. Так було, є і буде — згідно ідеольоґії Святої Вечері. ― (Див. „Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція”, „Світ Різдва-Коляди — Храм Українських і загальнолюдських мрій”).
Про плейстоцен.
Плейстоцен ― геольоґічна назва льодовикового періоду на Землі, тоді як археольоґічна назва цього часу ― палеоліт, давній кам’яний вік. На Україні палеоліт тривав від 1 млн. до 10 тис. років тому. Його поділяють на три частини: ранній палеоліт (1млн.–150тис.), середній (150тис.–40тис.), пізній (40тис.–10тис.).
Різке потепління біля 10 тисяч років тому приводить до зникнення Скандинавського льодовика: за плейстоценом наступає голоцен, геольоґічна сучасність, і нова археольоґічна епоха мезоліт, середній кам’яний вік. На Україні мезоліт тривав від 10тис. до 7тис. років тому. За ним слідував неоліт, новий кам’яний вік, від 7тис. до 5тис. років тому. З початком обробки металів неоліт закінчується і настає ― спочатку мідний вік, потім бронзовий, а тоді залізний.
Про „Великий Вибух”.
Вчені, ― прихильники теорії „Великого Вибуху” появи Всесвіту, ― вважають, що:
вік Всесвіту біля 14 млрд. років,
перші зорі з’явились 200 млн. років після виникнення Всесвіту,
4% Всесвіту складає звичайна речовина,
23% припадає на „темну речовину”, природа якої невідома,
73% лишається:-) на „темну енерґію”, таємну силу, яка протидіє ґравітаційному притяганню та прискорює космічне розширення.
Немає коментарів:
Дописати коментар