Альдебарани

Рогату Селену Собаки кусають,
Ведмедиця Рака впрягає у сани,
А Лебідь завис над воротами Раю.
До мене приходять Альдебарани.

Бекають приязно, буцають рогами,
Дружать зі мною небесні барани.

Ми сядемо разом, поглянемо строго
На день, що минувся, хороше й погане.
Якщо був нечемний, то буцають рогом,
Копитом посварять Альдебарани.

Бекають сумно, буцають рогами,
Мої педагоги небесні барани.

А можна сказати, що тяжко трудився,
Що ближнього щедро засипав дарами.
Що їв сиру терру і акви напився,
Тоді б'ють не сильно Альдебарани

Бекають приязно, буцають рогами,
Дружать зі мною небесні барани.

Андрій Босий,
"Поетика" - http://poetyka.uazone.net/bosyja.html