Бухгалтер Іванов

Скривився Місяць, мов рудий потворний тип,
У лісі фавн пісні вичавлює з сопілки.
Бухгалтер Іванов, п‘янісінький, як чіп,
По лісу суне до летючої тарілки.

Він не бухгалтер, він суть має неземну,
Застряглу назавжди десь під російським дахом,
Він космоліт розбив і довелось йому
Оволодіти тут потрібним дуже фахом.

В колгоспі “Шлях Зорі” він – перший чоловік,
В колгоспі в нього є будинок, як в людини,
Машина “Жигулі”, шість свиней, курник, бик,
Дружина-агроном і безліч ще скотини.

Бажати чого ще? Здавалося б, живи,
Працюй та веселись, культурно розвивай ся,
Читай “Декамерон” або дивись TV,
А хочеш – в облтеатр на вихідні змотайся.

Втім, серце неземне гризе та крає сум,
А надлишок скота не радує, не гріє,
Мистецтво і TV не надихають дум...
Бухгалтер Іванов сивуху п‘є й звіріє.

Мов зголоднілий вовк, туди, де зорі є
Він зиркавки здійма, сумні не від горілки,
Й всадивши ще гранчак, у хащі лісу йде,
До схованої в них летючої тарілки.

Останки корабля на дні провалля аж
Серед сухих гілляк поховані, як треба,
Куди колись упав з зірок наш персонаж,
Космічному коню переламавши ребра.

І плаче Іванов, і виє, і ричить,
Носками чоботів планету кляту крає,
А Всесвіт на нього і дивиться, й мовчить,
Лише у хащах фавн на самоті щось грає.

Вадим Степанцов

Переклад з російської Олексія Спейсера Кацая. Джерело: http://www.erfolg.ru/hall/Sun.htm