І знов, як перший чоловік...

І знов, як перший чоловік,
усім тваринам дав я ймення;
Я зорі сестрами нарік,
А місяць — побратим у мене.

І всяку душу я живу
нарік, надхенний, по вподобі, —
а сам на самоті живу:
моя душа — безводна Гобі.

В свічаді зоряного сна
я бачу добрі й злі години...
У кого серце віщуна,
тому не обіймать людини.

1922 p.

Микола Драй-Хмара,
знайдено на «Меморіалі» - http://memorial.org.ua/education/write/hmara/index.htm

Використана ілюстрація Перечної М'яти до оповідання "Зелене серце" - http://zhurnal.lib.ru/m/mjata_p/zelenoeserdce.shtml