неділю, 12 жовтня 2008 р.

О! Всесвіте!..

О! Всесвіте!
серед ночі
дивишся на мене
очами - зорями.
Я - лежу
і падаю
в провалля
твого безмежжя.
Підхопиш мене
теплим вихором
і понесеш
над мереживом
приспаних дерев
і домівок.
Люди!
Як добре
літати серед
нічної тиші,
витинаючи узори
приспаних мрій,
в теплих потоках
нічного міста!


Василь Сидь,
«Поетичні майстерні» - http://samvydav.altopix.com/user.php?id=555&t=1

Немає коментарів: