Ноктюрн

Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
А він покотився за хмари і нАвзнак не падає,
Висить собі в небі велика циганська сережка,
Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.

Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
І тихо шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
І кожному душу колишуть, неначе дитину,
І зірка на щастя з високого неба зривається.

А далі прощення, прощання і знову в дорогу,
У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
Він просто мінливий і жодного з нас не обманює…

Наталя Терещенко,

“Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089&t=0

Падає вічність

Падає вічність на землю, дивиться в небо.
Небо скляніє, очі стають морями.
Скільки тих вічностей штовхано всіх, огребом,
Скільки розіп’ятих на перехрестях прямо.
Натовпи зовсім безлюдні пройшли повз рештки,
Квіти й граніти лише пристойності ради,
Очі у вічностей сині - таким не збрешеш,
Лінзами кольору не замаскуєш зради.
Можна волати і знати, що не почують,
Можна мовчати й знати, що недаремно,
Знати, що сонце за обрієм десь ночує,
Знати, що робиться явним усе таємне.
Сиве безсоння очі не виїсть юдам,
Кредо просте: не знищу - хоч покалічу...
Стишиться вітер, заплачуть дощі, мов люди.
Боляче небу, коли ображають вічність.

Наталя Терещенко,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089

Зорепад

Вже ущух зорепад. Залишилися тільки сліди
На обпечених плечах, на снігом заметених травах,
І пригублює ніч, ніби мрій відкорованих дим
Тихе марево снів із молитвою Ceasare ave.

Срібногриві кентаври вертаються на небеса
Золотаві русалки – у хвилі свої білопінні,
І Тільців табуни залишають спустошений сад,
І отари Овнів кучеряво пливуть височінню.

Вже ущух зорепад, і заснула утомлена ніч,
У безсонному сні розметала жаркі простирадла,
Лише місяць у повні - і Цезар, і Брут, і панич,
Він у небі один зорепадам нічним непідвладний.


Наталя Терещенко,
“Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089

Зорі. Імпресія.

Холодний вечір випускає пАзурі,
Шматує вітер хмари нашорОшені,
І зорі з неба підглядають нАзирці,
Такі поодинокі і непрошені.
У далечінь холодну запроторені,
І у сузір‘ях назавжди прописані,
Свою стежину в небесах виорюють,
Провидиці зі списами первісними...
Хто заздрить зорям у повстині-матриці?
З бездушними лабетами- орбітами?
Холодним дивом можна милуватися
Та хто його у всесвіті любитиме?

Наталя Терещенко,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089

Небилиця

З планет далеких прилетіли
На Землю їх представники.
Звичайно ж, інше мали тіло,
Ментальність, техніку, зв’язки.
Уже давно у них наука
Зробила семимильний крок,
Для них була буденна штука
Долати відстань до зірок.
Земля зустріла їх привітно,
(Бо ж варіантів не було),
Та й гості мирні, не бандити,
Свої відкрили НЛО.
Усе докладно показали:
Системи руху і життя,
А потім у землян спитали:
«Яке ж воно, земне буття?
У вас легені кожен має,
Є серце, мозок, мозолі…
Чи ж вам усього вистачає?
Чи їжі досить на Землі?»
- Та звісно ж, в певних регіонах
І їжі обмаль, і води,
В ресурсах теж проблемні зони,
Пального мало і руди....
Негайно інопланетяни
«Бика за роги узяли»:
Відкрили повну базу даних,
Всю інформацію злили,
І технології новітні
Дали землянам ПРОСТО ТАК,
Щоб на Землі у цілім світі
Настала ера золота.
Коли ж прибульці, з хеппі ендом,
Курс узяли на Оріон,
Земляни всі новітні бренди
Послали на аукціон,
І фірмам продали відомим,
Проблеми залишивши вдома.
………………………………………………………
Не дивина, що певні клани,
Не прагнуть дати рай землянам!
Загальне благо? Та ні за що!
Що гірше всім, то кланам краще.

Наталя Терещенко,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089

Пекельна зима

Світи вмирали. Вистигало сонце.
Тьмянішала найбільша із корон,
На шлаки перетворювався стронцій,
Протуберанці покидали трон.
Скляніли очі синіх океанів,
Схолола магма, згусла, мов желе,
Жорстокий світ спокутував стражданням
Усе лихе, нелюдяне і зле.
Був лиш один вогонь. Одна пательня.
Вогонь пекельний.

Наталя Терещенко,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089&t=0