Ноктюрн

Хтось кинув на місяць уповні: орел, а чи решка...
А він покотився за хмари і нАвзнак не падає,
Висить собі в небі велика циганська сережка,
Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.

Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
І тихо шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
І кожному душу колишуть, неначе дитину,
І зірка на щастя з високого неба зривається.

А далі прощення, прощання і знову в дорогу,
У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
Він просто мінливий і жодного з нас не обманює…

Наталя Терещенко,

“Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2089&t=0