Колись туди ковзну із краю...

Колись туди ковзну із краю
хитких сатурнових кілець,
де небо
______зорі видихає,
мов бульбашки нічний плавець.

Неначе тінь ракетоплана,
в очах жіночих розчинюсь
і грудей місячної панни
ласкавим подихом
________________торкнусь.

“Доплив”, — хтось мовить ніжно й гірко,
а за відчиненим вікном
замерехтить подвійна зірка,
розлук
______пропахла полином.


Олексій Кацай,

«Кварцовий Lітак», Кременчук, Видавництво Щербатих, 2008