Показ дописів із міткою СПЕЙС-ЖИТТЯ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою СПЕЙС-ЖИТТЯ. Показати всі дописи

неділя, 10 липня 2011 р.

НАСА набирає "мисливців"-добровольців для пошуку нових планет

НАСА та Університет Південного Іллінойсу розпочали проект під назвою "льодові мисливці" (IceHunters), участь в якому доступна для всіх, хто бажає допомогти вченим у відкритті нових космічних тіл у поясі Койпера, повідомляє прес-служба Південно-Іллінойського Університету. Новий проект НАСА спрямований на вивчення об'єктів, що населяють так званий "пояс Койпера" - область Сонячної системи, яка віддалена від Сонця на відстань в 55 астрономічних одиниць (одиниця дорівнює відстані від Землі до Сонця).
Вчені хочуть використовувати допомогу добровольців для вивчення світлин цієї частини Сонячної системи, аби визначити об'єкти, що становлять особливий інтерес для науки. НАСА в 2006 році запустило автоматичну станцію New Horizons. Основна мета зонда - дослідження Плутона і його супутника Харона. Після того, як станція завершить їх вивчення в 2015 році, вчені планують розширити місію "Нових Обріїв" і відправити апарат до об'єкта в поясі Койпера, який і виберуть за допомогою добровольців.
Для цього "льодові мисливці" повинні будуть уважно вивчити спеціальні знімки сектора пояса Койпера, що прилягають до траєкторії руху New Horizons, і визначати, які з об'єктів реально існують, а які є плодом графічних спотворень. "Коли ви шукаєте щось особливе в каші з нечітких зображень, отриманих в ході реальних спостережень, іноді комп'ютер не здатний замінити людське око. (Наш проект) приверне сотні нових очей для роботи над цим завданням", - відзначає один з членів дослідницької групи Джон Спенсер (John Spencer) з Південно-Західного дослідницького інституту в місті Сан-Антоніо (штат Техас).
Це не перший подібний проект, в якому вчені намагаються задіяти сили добровольців для вирішення складних і ресурсномістких обчислювальних завдань. Так, на рубежі XX і XXI століть були паралельно організовано декілька розподілених обчислювальних мереж, що використовують обчислювальні потужності комп'ютерів добровольців під час простою.
Наприклад, найбільш популярна на сьогодні обчислювальна мережа BOINC, організована каліфорнійським інститутом Берклі в 1999 році, задіяна у вирішенні цілого спектру завдань, в тому числі й виявленні позаземного розуму (проект SETI@home) і визначення просторової структури складних білків на підставі заздалегідь відомої послідовності амінокислот (Rosetta@Home). Крім того, фахівці розробили інтерактивні програми, які дозволяють добровольцям не тільки надавати в розпорядження дослідників обчислювальні потужності своїх персональних комп'ютерів, а й намагатися вирішити ці завдання самостійно.
У 2008 році вчені Інституту Берклі розробили комп'ютерну гру Foldit, в якій гравцям пропонувалося самостійно "зібрати" білкову молекулу з готових "будівельних блоків", чия сполучуваність залежала від реальних хімічних і фізичних властивостей амінокислот. Як показав досвід, багато людей більш ефективно справляються з цим завданням, ніж найпотужніші суперкомп'ютери, що стимулює вчених залучати все більше добровольців для вирішення таких завдань.
НАСА у співпраці з компанією Microsoft в 2009 році розробило комп'ютерну гру "Be a Martian" (англ. "Будь марсіанином"), в якій гравці допомагали вченим вивчити історію формування червоної планети, її геологічні особливості і відстежувати зміни на її поверхні.
http://www.rian.ru/science/20110622/391648226.html

середа, 29 грудня 2010 р.

Космонавти з МКС телефонуватимуть дітям

«Роскосмос» оголосив про старт конкурсу "Дзвінок з орбіти", в якому зможуть взяти участь "юні любителі космонавтики". Про це повідомляється на сайті відомства.
Діти, які візьмуть участь у конкурсі, зможуть виграти право поспілкуватися з одним з космонавтів, що перебувають на Міжнародній Космічній Станції. Для того щоб взяти участь у конкурсі, дитині треба написати листа на орбіту й відправити його на адресу «Роскосмоса» - roscosmos2010@rambler.ru
У листі обов'язково потрібно вказати ім'я, вік та номер телефону. Авторові найкращого послання космонавти зателефонують просто з орбіти.
Конкурс організувала прес-служба «Роскосмосу» в рамках акції "Поштова скринька МКС", яка відбувається напередодні святкування 50-річчя польоту в космос Юрія Гагаріна.

субота, 24 квітня 2010 р.

Космічний логос

Fine-Art Gallery (м. Нью-Йорк) проходить виставка американця українського походження, фізика за освітою і художника- сюрреаліста за покликанням Костянтина Чеховського.
У наш комерційний час досить важко зустріти людину, яка працює лише на ідею, і може лицарськи присвятити цьому служінню все життя. Костянтин Чеховський захопився мистецтвом спочатку як аматор, але згодом підняв свій професійний рівень до справжнього визнання мистецтвознавцями та поважними галеристами. Виставка у Нью-Йорку надає можливість побачити полотна митця, який досить рідко продає свій космічний живопис, бо кожний твір для нього є сторінкою з великого й мудрого «рукопису». Втім, здається, що для художника найдорожчою ознакою його покликання є вдячність глядача, який відкриває в його полотнах свою власну мрію про ідеальний та гармонійний світ.
Живопис пана Чеховського поєднує вільний політ фантазії та глибоке заглиблення до особистої підсвідомості. Безумовно, його полотна мають всі ознаки близькості до сюрреалізму — мистецької течії, що виникла як альтернативний пошук «справжньої реальності». Сам термін «сюрреалізм» винайшов у 1917 році відомий французький поет Гійом Аполлінер. Найбільш яскраві представники сюрреалізму в літературі та живописі — Бретон, Супо, Массон, Міро, Далi та інші — користувалися методом «вільних асоціацій» та «психічного автоматизму». Тріумф звільнення від нав’язаної суспільством логіки повсякденності, домінування прихованих бажань та фантазій, звільнення від соціальних та сексуальних табу сприяли швидкої популяризації сюрреалізму в першій половинi ХХ столiття. Звісно, що і сьогодні існує чимало митців, які продовжують втілювати деякі художні принципи, що властиві сюрреалізму в різних видах мистецтва: кінематографі, поезії, живописі. Проте кожен автор намагається надати своїм витворам індивідуальну суперідею, а фантастичність та психологічна розкутість surra лише допомагають знайти технічні засоби для вдалого втілення оригінального авторського задуму.
На полотнах Костянтина Чеховського глядач бачить планети та зірки на темному тлі неосяжного Всесвіту... За допомогою переконливого малюнка, бездоганних пропорцій (що певною мірою є наслідком вивчання школи класиків минулого) та вишуканої колористичної гами митець створює власний світ. Дія в його картинах розгортається за межами часу та простору, це майбутнє, яке ми будуємо у своїх бажаннях, прагненнях та думках. Свою творчість художник сприймає як філософський діалог із глядачем на актуальні проблеми пошуків духовних цінностей та самоідентифікації людини у сучасному суспільстві.
Сповнені рухом, енергією та світлом картини нагадують глядачу про те, що людина є незалежно мислячою духовною істотою, яка має великий дар — вільно обирати свій шлях. У Біблії сказано: «Бог є любов», креативна сила людини невичерпна за своїм потенціалом. Чеховському близька універсальна ідея «логосу», котра знаменує апофеоз фундаментальної єдності ментальної та комунікативної парадигм. У картині, де майстер зобразив шедеври зі спадщини світового мистецтва, що замкнені у сферичні капсули, панує ідея взаємозв’язку між індивідуальною ізольованістю та загальною єдністю на рівні концепції «логоса». В оригінальному сферичному рішенні немає випадковостей — світ «чистих ідей» завжди існує поруч із нашим фізичним світом, а художники, філософи та науковці лише черпають інформацію з цього неосяжного джерела.
Саме в цьому ракурсі надзвичайно важливою є проблема щоденного інформаційного бруду, що кожного дня заповнює наш мозок завдяки зусиллям комерційних мас- медіа. Небайдужість митця до теми інформаційної «зашлакованості» суспільства примушує його творчу натуру спробувати винайти альтернативу...
Досить часто ми маємо свідчення того, що втрата гармонії є наслідком того, що ми відійшли від курсу програми свого розвитку. Ми не прикладаємо ніяких суттєвих зусиль для того, щоб зміцнити зв’язок із власним внутрішнім світом та нашою природою, яку вже втрачаємо. Ще у 1988 році TIME надрукував статтю «Our Filthy Seas», а наступного року — оприлюднив приголомшливу наукову публікацію про екологічне забруднення всієї землі. Жахливий стан навколишнього середовища стає віддзеркаленням байдужого ставлення людини до ідеї єдності всього, що нас безпосередньо оточує. Всі ці фактори тісно пов’язані з нашим розвитком, формуванням особистого світогляду, принципів етики та естетики. Головне завдання будь-якого мистецтва полягає в тому, щоби пробудити у глядача цікавість до першовитоків людського життя, примушували хоч на мить замислитися, докопатися до справжньої суті та відчути надію на здорове та щасливе майбутнє. Творам Костянтина Чеховського властива саме ця переможна місія, мета живописця — спроектувати таку реальність, де закони людського існування перебувають у гармонійному балансі.
Проте фантастичний зміст його творів базується на досконалому вивчанні гуманітарних і точних наук. Митець розповів про свою молодість: «На той час мені здавалося, що фізичні досліди накреслювали більше перспектив для самовираження... Далі — більше: радіотехніка, протиповітряна оборона, конкурси, призові місця, ад’юнктура, робота над дисертацією, патенти на винаходи і, нарешті, власна наукова теорія щодо здатності деяких смертних бачити майбутнє...» В процесі удосконалення майстерності художник формує власний стиль, який ми називаємо авторською манерою. Синтез наукових знань та підсвідомих мрій утворює Всесвіт Костянтина Чеховського. А на прикладі творів зі світової спадщини всіх часів, і особливо сучасного постмодернового мистецтва, можна переконливо довести, що кожний майстер має власний «тунель реальності», тісно пов’язаний із його індивідуальним світоглядом та рівнем освіти. В картинах майстра ми бачимо людину-переможця, яка долає відстані між планетами, чудових тендітних жінок, які гідні ренесансного пензля Ботічеллі, фантастичні квіти с величезними пелюстками химерної форми ... Здається, застосування наукових знань та візуальних можливостей образотворчого мистецтва дозволило пану Костянтину винайти власний живописний еквівалент ідеальному майбутньому.
В цьому ракурсі дуже важливо зазначити той факт, що саме сюрреалізм надає митцю всі підстави для максимального розкриття різних граней авторської свідомості. На відміну від сумних витворів Пікабіа, Ернста і Міро, жахів і примар післявоєнного живопису Сальвадора Далі, Костянтин Чеховський зображує зовсім інший світ. Працюючи над картинами, художник дарує глядачеві альтернативу типової моделі «жахливого, монструозного» (за висловом критика постмодернізму Маньковської), сучасного світу епохи катаклізмів. Культура, як і всі інші явища, має дві сторони — світлу, тобто цілісну, гармонійну, конструктивну, та темну — дискретну, хаотичну, деструктивну. На щастя, у світовій спадщині маємо чимало прикладів налагодження «програми внутрішнього розвитку» людини засобами образотворчого мистецтва. Професійно якісний живопис, насичений космічними ритмами та високими ідеалами, збагачує світлу сторону сучасної культури. І зовсім не принципово, до якого мотиву звертається митець, бо насправді кожного разу він пише одне-єдине метополотно. Головною змістовою домінантою цього нескінченного полотна є велич і гармонія космосу та спроба звичайної людини стати часткою цієї врівноваженої системи.
Добре, що водночас із похмурими художниками- «пророками» з’являється нова генерація живописців, які несуть ідеї духовної перемоги. На думку визнаного українського філософа Сергія Кримського, «у пошуках художників закладається ідея нових онтологій, розкриття знаків та символів, що утворюють «духовні гени» програмування нашого життя,.. коли дух Божий носився над водою і було проголошено кредо випростування з обіймів порожнечі: нехай буде світло!»
Втім здається, що таке мистецтво має космополітичні коріння, тому належить всім, небайдужим до прекрасного. І хоча Костянтин народився і здобув освіту в Україні (зокрема — під час відвідування лекцій у Львівській художній академії), сьогодні його твори експонують в провідних музеях та галереях США. Cлід зазначити, що напередодні виставки у галереї Нью-Йорку Чеховський провів велику персональну виставку, що мала назву «Енергія. Простір. Час.» у залах Національного художнього музею міста Чикаго. У найближчому майбутньому пан Костянтин хоче надрукувати англо-український альбом-монографію із ґрунтовними дослідженнями мистецтвознавців, а, можливо, — і авторським текстом, про свою творчу методу та погляди на світове образотворче мистецтво сьогодення. Між іншим, байдужий до комерції художник зовсім не поспішає продавати свої полотна, тому що має мету — зберегти всі свої картини в межах власної колекції, щоби подарувати широкому загалу можливість побачити їх у виставкових експозиціях разом, як єдине ціле. Дуже яскраво характеризує Костянтина Чеховськогоі його переконання, що «правдивий митець не відрізняється від інших нічим, окрім додаткового джерела щастя — творити».

Олена Шапиро,

«День» №155, 14 вересня 2007 р.
В якості ілюстрації використана картина К.Чеховського "Сформовані душі"

середа, 30 вересня 2009 р.

Український астронавт пішов у вічний політ...


29 вересня 2009 року в Криму, на 79-му році життя, помер двічі Герой Радянського Союзу, перший радянський український космонавт та член Національної Спілки письменників України - Павло Попович. За 5 днів Павлові Романовичу мало б виконатися 79 років. П.Попович народився 5-го жовтня 1930 року в містечку Узин Білоцерківського району Київської області.Поповича називали патріархом першого загону радянських космонавтів. Першого разу він полетів на орбіту в 1962-му році в якості пілоту корабля "Восток-4". Водночас з ним був запущений корабель «Восток-3», який пілотував А.Ніколаєв. Тривалість польоту «Востоку-4» склала 2 доби 22 години 57 мінут.Другий політ П.Поповича відбувся через 12 років по тому. Здійснював його український космонавт уже в ранзі командира екіпажа "Союзу-14". Це був перший груповий політ, що довів можливість узгоджених дій двох екіпажів. Політ тривав 15 діб 17 годин 30 мінут 28 секунд.Павло Попович є автором художньо-документальних повістей: «Вилітаю вранці», «Поклик галактики», «Випробування космосом і землею». Лауреат премії імені М. Островського. Ім'ям першого українця в космосі названий гірський хребет в Антарктиді та мала планета Сонячної системи.

пʼятниця, 28 серпня 2009 р.

Космічний Вакуум. Ідіотський крок ФАКТИЧНО САМИХ: альбом out-of-date або через дупу до зірок

А з коридору чутно сміх і кашель:
Космотропіл знайшли в аптечці,
В багажнику гашиш…
(з пісні «8a557q1s2E72 замість Вa557q1s2E7Z»)

01 квітня (2007-го року – «С-А») у гурту ФАКТИЧНО САМІ виходить нова бобіна у чорно-білій коробочці. Називатися бобіна буде «Космічний Вакуум». Зберігати її, як відомо, слід у хлібниці, недоступною для електромагнітних променів в діапазоні частот 7.5 x 1014 … 3 x 1017 Гц (тобто довжиною хвилі 4 x 10–5 — 10–7см) та людей в діапазоні віку 0–13 р.
Всі пісні, що увійшли до цієї хромової бобіни*, розповідають нам про космос та незвичайні пригоди його українських першопрохідців.
*З боку розвідки до нас дійшла інформація, що на Заході час від часу проводяться церемонії з приводу виходу золотих, а то і платинових бобін. Що видається нам цілковитим нонсенсом і просто блефом буржуазних медіа: вітчизняній науці давно відомо, що тільки хромове покриття наділене можливістю звукової репродукції.
Після виходу цього альбому державними адміністраціями Тернопільської, Івано-Франківської та Рівненської областей було прийнято та затверджено рішення про встановлення пам’ятників їх землякам-космонавтам у центральних скверах обласних центрів.
У продуктових магазинах держави вже сьогодні продається передвісник майбутнього — згущонка в тюбиках. Завтра в тюбиках буде продаватись зубна паста, післязавтра комплексний обід, а через тиждень ми побачимо в них справжню кабачкову ікру!
Як істинний мульти-медійний продукт, Космічний Вакуум складається з двох розділів:
1. Текстова частина.
Написана к.т.н. М. Д. Нусіновим праця «Космічний вакуум і надійність космічної техніки». Реферована і перекладена українською мовою.
2. Звукові хвилі (10…20000 Гц).
Організовані в 21 пісню різної тривалості таким чином, що пісні з вокалом, схожим на чоловічий, відображають науково-дослідну працю космонавтів на орбіті. Відповідно пісні з вокалом, схожим на жіночий, передають сни і фантазії космонавтів у час відпочинку.
Обидві частини взаємопов’язані посиланнями і цитатами.
Альбом писався ще в 2021 Році. Часи були старі і бідні: синтезаторів ще людство не вигадало, тож ФАК.САМІ не гребували нічим: і грюк броньованих дверей, і стогони принтера, що відригує папір, і звук розкривання парасольки, і велосипедний насос — все це пішло (і не боялося!) на створення музики. Аби отримати правильний субтоновий вокал, втомлена дитина-карпа (голодна студентка університету на той час), засинала в вокальній кімнаті перед мікрофоном просто на гумовому килимку, а відтак її будив Артим і опускав мікрофон до рівня лежачого трупика. І трупик крізь сон співав (трек «Не страшно»). Артура на той час вигнали з університету за те, що всю ніч він висів на студії, а потім геть-чисто весь день просипав, роздупляючись під кінець пар, аби зустріти з них свою дівчину-білявку-істеричку. Артим працював на студії, терплячи тупість директора і затримки зарплати (досі ще студія висить йому грошей, достатніх для годівлі 523-ох тисяч синичок і 15-ти сіл північної Руанди), аби тільки мати можливість рекордингу космічної музики. Ми вже мовчимо про витрати на готелі і машинне масло для роботів, що прибували на Землю для хоральних бек-вокальних записів.
В час засилля емо-музики, пуерториканських погромів на Чернігівщині та масового виробництва резинових замінників чоловічих життєдайних органів ТІЛЬКИ ВИ маєте нагоду врятувати Всесвіт, прослухавши всі треки «Космічного Вакууму» на http://www.myspace.com/faktychnosami або http://www.faktychnosami.com. І ТІЛЬКИ ВАС врятує Всесвіт, якщо ви цей альбом придбаєте в місцевому пункті захисту громадян від невідворотних мозкових змін.
ПАМ’ЯТАЙМО! Космос не пробачить.


Ірина Карпа,
«АртВертеп» - http://artvertep.dp.ua/news/1196.html

четвер, 20 серпня 2009 р.

Зірки чекають на батьків. Одним з них може стати ти…

В землян з'явилася можливість "всиновляти" зірки за $10. Світила всім бажаючим роздають учасники проекту Pale Blue Dot (бліда блакитна крапка). Оформити "опікунство" можна на сайті проекту. Там же доступний каталог і карта неба для вибору підходящої зірки - http://whitedwarf.org/palebluedot/

Після того, як людина "всиновляє" зірку, вона маркірується його ім'ям. Зміни будуть внесені як на карті зоряного неба Google Sky, так і в текстовому варіанті каталогу.
У всіх зірок, доступних для всиновлення, з високою ймовірністю є планетні системи. Світила є цілями телескопу "Кеплер", який шукає в космосі екзопланети, в тому числі й схожі на Землю. Якщо "Кеплер" виявить у всиновленої зірки планету, "опікун" отримає повідомлення по електронній пошті.
Проект Pale Blue Dot є некомерційним і жодним чином не пов'язаний з NASA, яке курирує місію "Кеплера". Метою проекту є збір коштів для фінансування досліджень з визначення розміру зірок, на які "дивиться" телескоп. У його місію це завдання не входить.

пʼятниця, 29 травня 2009 р.

Вийти на орбіту: наявні шляхи втілення дитячої мрії

«Щоб стати космонавтом, можна стати програмістом і підсапати побільше бабла, ну а потім можна й космонавтом»
(Порада, знайдена автором в Інтернеті).

«Хочу попередити, – сказав Головний конструктор Сергій Корольов 12 квітня 1961 року Юрію Ґаґаріну та його дублеру Ґєрману Тітову. – Через два-три роки в космос будемо відправляти набагато простіше – за профспілковими путівками». Космонавти засміялися. Прогноз справдився. Просто знадобилося півсторіччя й грошовиті профспілки. Точніше, той, хто має гроші, вже може стати космічним туристом. І якщо досі таких лічених вояжерів катали на МКС за $20–40 млн, то минулого року світові ціни на подорожі в космос різко впали. Зокрема, каліфорнійська фірма XCOR Aerospace продала перший квиток на космічну подорож лише за $95 тис. Але цього польоту ще чекати кілька років, а от компанія Virgin Galactic за $200 тис. пропонує космос уже влітку 2009-го.

Насправді ця компанія британського мільярдера Ричарда Бренсона відправлятиме людей на висоту 110 кілометрів (космос починається зі ста кілометрів, це його нижня межа за міжнародними стандартами), в суборбітальний політ, тобто апарат не облітатиме Землю. За гроші обіцяють, що небо у велетенських ілюмінаторах перетвориться з блакитного на рожево-фіолетове, потім на оксамитово-синє, і, нарешті, на глибоко чорне, а далі зникне вага, що дратувала вас усе життя. За командою пілота можна буде відстібнутися й політати по кораблю аж чотири хвилини.

Серед тих трьохсот клієнтів компанії, які вже оплатили квитки, є й українці – діячі шоу-бізнесу й навіть депутат Верховної Ради. Він пообіцяв мені інтерв'ю після повернення, взявши навзаєм обіцянку до того часу не оприлюднювати його намірів. Погодилася, проте якби я зараз і кричала «Депутати в космос полетіли!!!», мене б, мабуть, перепитували: «Що, всі?!» Та ні, один…

Хоча навряд їх буде більше – з того, що в цій парламентській каденції перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк уже не депутат, можна зробити висновок: обидві професії поєднувати важко. Але й парламентарієм, і космонавтом стати можливо – на жаль, не в Україні. Хоча про створення українського загону космонавтів розмови на всіх рівнях точаться з часу набуття незалежності….

Європейські астронавти

Кандидатів відбирають у 17 – країнах-членах Європейської космічної агенції (ЄКА). На початок 2009-го офіційно до корпусу астронавтів ЄКА зараховано 8 людей – по двоє представників Франції та Італії й по одному з Німеччини, Бельгії, Швеції й Нідерландів. Усі вони вже мають досвід космічних польотів. Добір нових членів розпочато влітку 2008-го (до цього конкурс не проводили 15 років).

Критерії добору. Освіта – кандидат зобов'язаний закінчити магістратуру, спеціалізуючись в одній із точних чи технічних наук або медицині, з подальшим досвідом практичної чи наукової праці не менше трьох років. Переваги мають ті, хто вивчав аеронавтику.

Здоров’я: відсутність будь-яких хронічних захворювань. Кандидат повинен мати загальноєвропейську довідку про придатність до польотів як пілот. Особлива увага медиків – до зору. Формальних вікових критеріїв для астронавтів немає. Єдине тверде обмеження – медичну довідку не видадуть, якщо вам уже 60 років. Перевагу мають кандидати віком від 27 до 37 років.

Платня: протягом першого року роботи члени корпусу астронавтів одержують базову зарплату в €4540–5140 на місяць. Потім зарплата зростає до €5600–6340 на місяць. А після свого першого польоту астронавти можуть розраховувати на €6500–7500 щомісяця.

Американські астронавти

Відбір кандидатів. Астронавтом НАСА може бути тільки громадянин США. Набір відбувається, зазвичай, раз на два роки. На 20 вакансій приходить загалом близько 4000 заяв. На початок 2009-го в загоні НАСА 92 астронавти.

Критерії добору. Всі кандидати повинні вміти плавати, а також мати як мінімум диплом бакалавра в одній із технічних або точних дисциплін. НАСА набирає окремо астронавтів-пілотів та астронавтів-дослідників. Астронавт-пілот повинен налітати мінімум 1000 годин як льотчик-командир екіпажу реактивного літака. Зріст кандидата не повинен бути менше 163 см, але не може перевищувати 193 см. Бажаний, хоча й не обов'язковий, досвід льотчика-випробувача.

Здоров'я: вимоги, аналогічні необхідним для одержання ліцензії на керування повітряним судном. Заборонено палити, вживати наркотики й алкоголь.

Платня: залежно від кваліфікації й досвіду зарплата астронавтів НАСА коливається від $4000 до $9000 на місяць.

Російські космонавти

Відбір кандидатів проводять з-поміж громадян Російської Федерації потенційні роботодавці (центри, де є свої загони космонавтів): Центр підготовки космонавтів імені Ю.А. Ґаґаріна в Зоряному містечку, Ракетно-космічна корпорація «Енергія» у Корольові й Інститут медико-біологічних проблем (ІМБП). Зараз у Зоряному містечку до польотів готуються 29 космонавтів і 7 кандидатів (тих, хто ще не пройшов курс загальнокосмічної підготовки). Останній набір завершився у 2008-му. Контракт на роботу одержали п'ятеро військових і двоє цивільних, зокрема, молода жінка Єлєна Сєрова, дружина космонавта Марка Сєрова. Резюме надсилають: льотчики – на ім'я командира своєї ескадрильї, цивільні – начальникові льотно-іспитової служби РКК «Енергія» космонавтові Алєксандру Алєксандрову.

Критерії добору: обов'язковий червоний диплом вищого військово-авіаційного училища льотчиків або вища інженерна освіта в галузі авіації й ракетобудування (ідеально – ракетно-космічний факультет МДТУ ім. Баумана, мехмат МДУ, МАІ, МІФІ), або в галузі біології й медицини. Для льотчиків – понад сто годин польотів на різних видах військових винищувачів.

Здоров'я: має відповідати вимогам військово-льотної комісії: відсутність хронічних захворювань, ідеальний тиск тощо. Важливий будь-який дріб'язок, наприклад, правильний прикус (для загубника кисневої маски). Стійка психіка, позитивні характеристики з місця роботи.

Платня: 20–30 тис. рублів (близько $1000) плюс соціальний пакет – безкоштовне харчування й медичне обслуговування. За піврічний політ залежно від його складності виплачують $50–80 тис. Добові в польоті – $290.

УКРАЇНСЬКИЙ РЕЗЕРВ

Нещодавно мені довелося спілкуватися в Гурзуфі з космонавтом Поповичем. Павло Романович вважає себе щирим українцем, до того ж виявив готовність знову летіти хоч завтра. Прагнення добре, але космічної слави Україні не додасть – перший космонавт-українець сьогодні все ж таки є громадянином Росії. У справі залюднення космосу не слід сподіватися ні на ще кількадесят космонавтів українського походження, але російського громадянства (у Зоряному містечку вони навіть створили земляцтво), ні на етнічну українку, астронавтку і громадянку США Хайдемарі Стефанишин-Пфайпер. За всієї поваги до цих підкорювачів Всесвіту виступати за «космічну збірну» України вони не зможуть, якщо не приймуть громадянства своєї історичної батьківщини.

Громадянство України, космічні «права» і відповідний досвід має Віталій Жолобов. Він, уродженець Голопристанського району Херсонської області, повернувся на свою батьківщину в часи розпаду СРСР, у 1994-му його обрали головою Херсонської облради. Космічний вовк, загартований 49-денним польотом на кораблі «Союз-21» та орбітальній станції «Салют-5», – резерв надійний, хоча йому зараз вже за сімдесят.

Але є в нас і свої космоплавці, невеликий розпорошений загін, який варто згадати. Це Леонід Каденюк і троє його дублерів: Надія Адамчук, Ярослав Пустовий і В’ячеслав Мейтарчан. Професію астронавта вони здобули в центрі НАСА імені Джонсона у Х’юстоні й залишаються у резерві Національного космічного агентства України. Всі вони не полишають спроб потрапити у космос хоч якимось чином. Так, Ярослав Пустовий кілька років тому витримав величезний конкурс і став одним із шістьох членів загону астронавтів комерційної фірми Canadian Arrow («Канадська стріла»). Фірма декларувала, що влаштовуватиме платні польоти для туристів за участю професіоналів, тобто «шоферів» ракетоплана. Пустовий брав участь у серії тестових випробувань ракети-носія й космічного корабля на території Канади, але свого «Поїхали!» досі не сказав.

Марія Старожицька,
часопис «Український Тиждень», №4(65) - http://www.ut.net.ua/

пʼятниця, 15 травня 2009 р.

Щоб пам'ятали. В Запоріжжі зрештою розповіли правду про космонавта Нелюбова

Запорожці взялися реабілітувати свого земляка - космонавта Григорія Нелюбова, дублера Юрія Гагаріна. Полетіти на орбіту йому було не призначене: перешкодило неблагозвучне прізвище й сумнівна репутація опісля таємничих обставин усунення з загону космонавтів. Щоб виправдати пілота, місцеві краєзнавці самотужки досліджували білі плями радянської космонавтики й навіть видали за власні кошти книжку про земляка.

Запорожець Григорій Нелюбов був серед трійці можливих кандидатів на перший історичний політ людини в космос. Навіть встиг записати звернення до народу.

Але замість космосу Нелюбов зненацька вилітає з загону космонавтів. Публікації центральних газет, які опорочили льотчика, остаточно поклали хрест на мрії Григорія побачити землю з космосу.

Володимир Нелюбов, брат льотчика-космонавта:

- Коли мама це прочитала, були образи, сльози. Мама знала свого сина. Його всі любили, а брудна публікація була, що він спився, не виконував свої обов'язки, випадково збитий поїздом, загинув під колісьми... Типу що це лайдак був, а не людина.

Уже за кілька років поширилися чутки про те, що нібито космонавт-пияк покінчив із собою. Хоча в родичів є підозри, що його таємно вбили. В день 75-річчя знеславленого земляка місцеві бізнесмени-краєзнавці принесли на його могилу нещодавно видану книгу, яка зрештою реабілітує Григорія. Кілька років підряд вони збирали свідчення його друзів-космонавтів. Вони одностайні: зуб на запорожця гострив один з начальників Центру підготовки космонавтів. За фатальним збігом обставин, саме тоді Нелюбов втрапив у халепу: в привокзальній кав‘ярні посварився з військовим патрулем - захищаючи від арешту друзів, які були напідпитку.

Олег Варяник, краєзнавець:

- Він звернув увагу, що за столом сиділи два його товариші з загону космонавтів - Анікеєв та Фєлатьєв. І в них така суперечка: «У тебе силоньки є?» - «Силоньки є». - «Давай-но спробуємо». І почали чисто по-чоловічі тиснути один одному руки. І вони випадково упустили сільничку - сільничка полетіла. І буфетниця - а хто в нас буфетниця: або якась горлопанка, або не від світу цього - почала на них репетувати. Трьох, як кажуть, затримують по п'яні. Рапорту даний був хід, але кого тільки ми не запитували - все це було незаслужено. Була, так би мовити, замовлена порка.

Але в космосі Нелюбов таки побував. Точніше, його фотографія, яку друзі-космонавти таємно взяли з собою на міжнародну космічну станцію. Відтепер, завдяки книзі, українці довідаються правду про капітана авіації Нелюбова. А в Запоріжжі планують назвати його ім'ям одну з вулиць.


Олена Геращенко, Артем Деженков,
Запоріжжя, програма «Вікна», СТБ

На фото Я.Голованова - Григорій Нелюбов

вівторок, 31 березня 2009 р.

Космонавтка, котра не полетіла

Зіркова доля космонавтів іноді складається випадково. Так, у році, що минув, уже підготовлений, аби стати першим національним героєм, південнокорейський космонавт Ко Сан був відсторонений від польоту на МКС, тому що виніс якісь інформаційні матеріали з Зоряного містечка і дав комусь почитати – кричуще порушення режиму секретності. Відтак за кілька тижнів полетіла його дублерка Лі Со Єн. І, як з'ясував Тиждень, якби подібна історія сталася свого часу в центрі НАСА, незалежна Україна мала б своїм першим космонавтом не Леоніда Каденюка, а Надію Адамчук. Утім, космічний біолог Адамчук досі не втрачає надії побувати в космосі, хоча за час очікування й народила двох дітей, доньку та сина.

– Я щаслива, що належу до школи космічних біологів, які працюють в Інституті ботаніки Національної академії наук України. Свого часу саме з-поміж нас відбирали того, хто полетить, а я вже підготувала дисертацію про розвиток рослин в умовах космосу, як за допомогою фотосинтезу вони виробляють придатні для харчування вуглеводи й кисень, аби космонавти могли дихати. Але найдосвідченішим серед нас виявився Каденюк, він 20 років готувався до космічного польоту і як льотчик-випробувач, і як командир корабля «Буран», тому його і обрали. Єдиною моєю перевагою було те, що я краще за нього була знайома з біокосмічними дослідженнями й могла їх здійснити.

У.Т.: А в центрі НАСА вас готували до польоту так само, як і Каденюка?

– У нас були різні способи підготовки. Їх визначають залежно від функціональних завдань космонавта. Якщо людина на борту виконуватиме тільки космічні дослідження, десяти місяців достатньо для того, щоб підготувати такого фахівця. Бортінженерів, космонавтів, які виходять у відкритий космос, готують кілька років. Тому моя підготовка була, швидше, комплексом перевірок усіх систем організму. В космонавта повинні чудово функціонувати кровоносна, дихальна системи, шлунково-кишковий тракт. Нам наголошували, що запалення зубів іноді буває критичним, аж до здійснення вимушених посадок. Крім того, щоб забезпечити комфорт на борту корабля, проводять серйозну психологічну підготовку й відбір за психологічними тестами на сумісність. Екіпажі міжнародні, космос – річ інтернаціональна, тому космонавт на борту опиняється в полікультурних умовах. Принципи, за якими підбирають людей, якщо узагальнити, такі: космонавт – це успішна в суспільстві, впевнена в собі, комунікативна людина й професіонал у якійсь певній галузі. Перевагу мають ті, хто швидше відновлюється після стресу – це, напевне, природна, аніж виховувана якість. І, головне, коли виникає позаштатна ситуація, космонавт має адекватно й швидко реагувати, миттєво і беззастережно підкорюватися наказам командира корабля. Наприклад, у нас було таке тренування: йде розгерметизація, частина екіпажу надягає спеціальні скафандри, а частина ховається в герметичних мішках, які два астронавти переносять у безпечний простір. Частки секунди потрібні для цього. Перевагу віддають сімейним, тим, у кого є діти. Як правило, ці люди відповідальніші.

У.Т.: Кажуть, за відповідальність і жінкам віддають перевагу?

– Унікальність жіночого організму – він розрахований на тривале переживання стресу. Жінка може довше, ніж чоловік, переживати стрес без вагомих втрат. Тому це не стільки відповідальність, скільки витривалість, і ця якість є дуже важливою. Тому тривалі польоти, вивчення далекого космосу без жінок неможливі. І, певна річ, жінка в складі екіпажу лише своєю присутністю буде значно пом’якшувати психологічний мікроклімат на борту.

У.Т.: А з якою професією легше потрапити у космос?

– Головна космічна професія – інженери, технічні фахівці. Свого часу поза конкуренцією були льотчики-випробувачі. Сьогодні це вже не так принципово. З огляду на виходи у відкритий космос та умови життя на орбіті, мають переваги ті, хто може довго перебувати під водою, спеціалісти підводного плавання. Крім того, завжди потрібні медики. Уявити космічний екіпаж без медичної підтримки неможливо, до того ж, медик не лише контролює здоров’я космонавтів, а й виконує біокосмічні дослідження. Те, що відбувається з людиною у невагомості, дуже цікаве для дослідника – змінюється відтік крові по великому колу кровообігу до ніг. Без сили тяжіння в умовах космосу холонуть ноги. Частина рідини приливає до голови. Тому необхідно, щоб кровоносні судини мозку були здоровими, добре функціонували. Щоб людина себе комфортно відчувала й не переживала ніяких ефектів, пов’язаних із галюцинаціями. насправді, космонавт – це людина рекордів, його організм має працювати як годинник. Я, наприклад, регулярно відвідую басейн, займаюся системою загартування й тренувань, підтримую свою «космічну» фізичну форму.

У.Т.: Тобто ідея злітати в космос ще актуальна?


– Авжеж, актуальна. Зараз у складі іншої групи я й далі працюю над підготовкою біокосмічних експериментів на МКС..

Оксана Пась,
«Український Тиждень», №4(65)- http://www.ut.net.ua/
На фото Андрія Ломакіна ("УТ") - Н.Адамчук

середа, 26 листопада 2008 р.

Богдану-Ігорю Антоничу – 100 мінус 1

Із нагоди вшанування 99-річчя від дня народження українського поета Богдана-Ігоря Антонича 9 жовтня в актовому залі Львівського національного університету ім. Івана Франка пройшов творчий вечір “Богдану-Ігорю Антоничу – 100 мінус 1”. Його кульмінацією стала презентація нещодавно перевиданої другої прижиттєвої збірки віршів поета “Три перстені”.


Гостями заходу стали відомі постаті української культури й науки: ректор Українського Католицького Університету о. Борис Ґудзяк; професор, член-кореспондент НАН України Микола Ільницький; народний артист України Богдан Козак; лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка Ігор Калинець та Олег Стефанов, письменник Вік­тор Неборак та інші.
“Антонич – один із найсклад­ніших і найсильніших україн­ських поетів – пережив довгі десятиліття замовчування і забуття навіть у стінах рідного університету”, – такими словами розпочала вечір його модератор Ірина Старовойт. Символічно, що в залі саме поетової альма-матер цього дня відроджували і вшановували пам’ять про Антонича.
Богдан-Ігор Антонич, що називав себе “малим хрущем на деревi нашої нацiональної поезiї”, народився 5 жовтня 1909 року на Лемківщині. Кажуть, що поета наро­джує край його дитинства. У випадку Антонича це справді так. “Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом у Горлицькому повіті, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви... Вірю в землю батьківську і в її пое­зію”, – писав Богдан. І саме Лемківщина, як зазначив Микола Ільницький, дала поетові творчий запас і визначила основні мотиви його поезії. Багато було задумано, та 6 липня 1937 року внаслі­док запалення легенів поета не стало.
Із 28 років життя, що відвела Антоничу доля, активна творча праця тривала сім-вісім. За цей час він написав лібрето опери “Довбуш”, кілька розділів повісті “На другому березі”, підготував шість збірок віршів, з яких чотири вийшли вже посмертно.
Антонич заявив про себе передусім як поет з оригiнальною сис­темою образного мислення, яке відгукувалося на найтонший порух живої природи та життя. Він працював над вибудовою цiлiсної концепцiї людини та свiту, зв’яз­ків людини з природою. Як влучно зауважила Ірина Старовойт, Антонич був радше “не ученим поетом”, а “поетом-ученим”. “Його уява вглиблюється в суть речей, у космічний покров буття. У своїх віршах він намацував таємні зв’язки зростання живого і неживого, плідного і неплідного, поєднуваних лише самим фактом свого існування”, – таку образну характеристику його поезії дала модератор вечора.
Перевидання збірки “Три перс­тені”, за яку Б.-І. Антоничу присудили лiтературну нагороду львiвського Товариства пись­менникiв i журналiстiв, продовжило серію подарункових видань видавництва “Літопис” (“першою ластівкою” його стало “Зів’яле листя” І. Франка). Філігранне поліграфічне оформлення книги належить молодому подружжю львівських художників Романі Романишин та Андрію Лесіву. Саме вони оздобили видання вперше опублікованими рукописами поета, його документами, що зберігаються у відділі рукописів Львівської національної бібліотеки України імені В. Стефаника. “Візуалізація текстів Антонича доволі складна, адже в нього кожен вірш самодостатній. Тому ми працювали над тлом, у якому вгадується рідна Антоничу Лемківщина, Карпати. Дуже цікаво було працювати з оригінальними текстами Антонича, коли бачиш багато закреслених рядків, бачиш, як поет працював над кожним віршем. У цьому виданні кожен для себе знайде улюблений вірш”, – зазначили художні редактори книги. Упорядником і науковим редактором збірки став літературознавець Данило Ільницький.
“Збірка вийшла напередодні столітнього ювілею великого пое­та, – зазначив багаторічний дослідник творчості Антонича Микола Ільницький. – Маю надію, що до святкування 100-річчя від дня його народження ми отримаємо повне видання творів”.
Цікаві та маловідомі факти з життя поета розповів присутнім Ігор Калинець, засновник літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”, яку присуджують за результатами всеукраїнського конкурсу молодих поетів щорічно, починаючи з 1994 року. Саме завдяки зусиллям Ігоря й Ірини Калинців вдалося віднайти на Янівському цвинтарі та зберегти забуту могилу Антонича.
Теплу атмосферу, що панувала цього вечора в залі, підтримував змішаний хор кафедри музичного мистецтва під керівництвом Марії Камінської. Пое­зію Богдана-Ігоря Антонича читали письменник Віктор Неборак, о. Борис Ґудзяк, актор Олег Стефанов.

Оксана Войченко,
"Львівська Газета", №151(459), 14.10.2008 р.