Посадка на Планету Двох Синіх Сонць

З небес незакартовано-чужих

знімаючи обгортки й оболонки,

шурхочучи сузір‘їв целофаном,     

      виймаємо планету загадкову,

де сутінки бубнявіють світанком

двох синіх сонць…

      Калейдоскопи мрій

      занурюються в мушлю атмосфери

      і діаманти сонць,

мов солітери,

      здіймають самоцвітний буревій

      по курсу апарата-піонера,

      який від цього блиску сам не свій.

Та скель прозорих

кришталеві

стелли

з його металом

починають бій.

      І блискавки вдаряють в скляні трави.

І скалки

електричної заграви

зриваються зі стебел,

скель та вій.

      Зростає небезпеки магнітуда...

Клекоче хрипко плазмою рушій...

      Пульсації думок, фотонів, крови,

плюскочуть в нервах, жилах, наносхемах,

а виснажені відстанню світила

двовимірно хитають планетарій

пласких небес, до трупних плям чужий.

      ...Хоч відлиск сонць лишається живий

в опуклій

геометрії земній.

Олексій Кацай, 

«Перебендя-Space», «Міжнародне філософське-космологічне товариство» - http://www.bazaluk.com/conference/perebendya-space-kosmiceskaya-lirika.html

Ілюстрация: О.Соколов "У світі двох сонць"