Зоріти ніч і бути з вами,
холодно-росяні поля,
і слухать, як гуде з нестями
і стугонить вночі земля...
Як в темряві усе завмерло!
Хрусткий на серці стигне лід,
і з неба падать, мов перли,
огненні сльози Персеїд.
1921 p.
Микола Драй-Хмара,
І знов, як перший чоловік,
усім тваринам дав я ймення;
Я зорі сестрами нарік,
А місяць — побратим у мене.
І всяку душу я живу
нарік, надхенний, по вподобі, —
а сам на самоті живу:
моя душа — безводна Гобі.
В свічаді зоряного сна
я бачу добрі й злі години...
У кого серце віщуна,
тому не обіймать людини.
1922 p.
Микола Драй-Хмара,
знайдено на «Меморіалі» - http://memorial.org.ua/education/write/hmara/index.htm
Використана ілюстрація Перечної М'яти до оповідання "Зелене серце" - http://zhurnal.lib.ru/m/mjata_p/zelenoeserdce.shtml
