Хто бачив її – вже давно не живе.
Тоді не було ще і храму Софії.
Та ось вона знову по небу пливе.
В хвостате видіння вдивляється Київ.
Іще одна ніч - і для нас відгорить
Ця гостя в своєму одвічнім блуканні.
За тисячу літ вона ще прилетить.
Та я її бачу вже точно востаннє.
2006
Валентин Солодовник,
Вже зірку Сонце видно непогано…
Земля мовчить… Чи там почули нас?
В безлюдних лабіринтах «Могікана»
Невпинно й монотонно плине час.
А ми чимало для Землі відкрили.
Скількох забрав міжзоряний «екстрім»!
А може людство дуже постаріло?
Далекий космос не цікавий їм?
А все ж ми, Земле, летимо до тебе!
Далеко ще… Чи вдасться долетіть?
Чи пощастить побачить світле небо
І знов почуть, як листя шелестить?
Там віє вітер і синіє море.
Десь там ще є і Лувр і Колізей?
Весь наш хай-тек, ці пульти й монітори
Для тих землян уже давно музей?
Якщо ж в цій невідомості буденній
Й мене спіткає ще якась напасть,
Розумний «Могікан» домчить без мене.
Планеті рідній кривди не завдасть.
Валентин Солодовник,
