Показ дописів із міткою Кібо Еллана. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Кібо Еллана. Показати всі дописи

четвер, 20 серпня 2009 р.

Всесвіт

Мене в обійми дужі кличе Всесвіт вічний,
усі галактики складаючи до ніг.
Його мільйонний зорегляд, святий і грішний,
всі таємниці для очей моїх зберіг.

Його душі неусвідомлена безмежність,
серцебиття його міжгалактичний ритм
тепер мені цілком і повністю належать.
Тепер для мене все негаснуче горить.

Він пестить пальцями-сузір'ями волосся,
цілує ніжно у розчулені вуста,
і вмить мені стає так солодко і млосно,
що не лякає незбагненна висота.

І я лечу! Лечу без крил і без ракети.
Лечу в тепло його мозолистих долонь,
за хвіст піймавши неприборкану Комету
і перервавши їй тисячолітній сон.

Я розриваюсь на дрібні метеорити,
щоб всі побачити системи і світи,
і позаймати всі незаймані орбіти,
і ним самим в собі не знайдене - знайти.

Він сам не відає, який же він прекрасний!
Він сам не знає, як бентежить його тьма!
В його обійми мене кличе серце власне,
а не піти за власним серцем сил нема!

Еллана Кібо,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/341

Місяць

В безкраїм небі Зіронька зійшла.
Крізь хмари поглядав кремезний Місяць.
Вона йому бровою повела -
напевно, сподівалася, помітить...

Та Місяць - то старий, то молодий
(залежить це від настрою, гадаю),
на все безкрає зоряне - один!
Котру з мільярдів знову виглядає?

Еллана Кібо,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/341