навколо земної осі

непроханим гостем явився - чортя з табакерки -
не смикав за клямку – а стукав у вікна дощем,
і стукало в скронях – і слабкістю віяло терпко,
і руки в пітьмі танцювали, немов баядерки,
і нам – позаземним істотам - хотілося ще

міцніше тулитись, як ложки в шухляді кухонній,
і диханням на брудершафт упиватись, і так
злітати, колючі зірки відчуваючи в лоні,
нехай - не пером - це єднання звіздар узаконив,
додавши два бляклі світила собі на ковпак...

і тишу хрестом вишиваючи, звуки гортанні
відлякують лоскітні згадки - пекучі, як сіль -
мандруючи тілом несмілим, холонуть і тануть,
мене повернувши на кола мого обертання
навколо любові – навколо земної осі.

Ванда Нова,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=1296

Про неможливе

світу тягар на плечах неатланта
лоскотом пір’я,
дрібку б мені талану... чи таланту
красти сузір’я,
тільки-но Пес задрімає - сердитий
неба тюремник,
гронами рвати, до краплі цідити
сили таємні

кулю земну на тендітні дівочі
плечі поклавши,
чую: моря коло вуха тріпочуть
буду, як завше
сліпо вдивлятись у видимі речі
дзвінко мовчати,
знати напевно: брутальний чи ґречний,
вже на початку

сіпнусь – і небо нестриманим танцем
зорі прикрасять,
злинуть дощем...я умиюсь і стану
tabula rasa

Ванда Нова,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/228/

Космічне

Корабель міжпланетний
розтягує небо;
випадкові ми тут на борту.
Невагомість лякає,
тримаюсь за тебе
(я ще досі боюсь, що впаду)

Відчуття і думки,
і слова невагомі,
невагомі і погляд, і рух,
не потрібно зізнань на
міжзоряній мові
(їх земний не сприйматиме слух)

Нуль годин. Залишилось
Дві краплі пального.
Ми приречені. Чао. Фінал.
І завислим в агонії розпачу свого
рятівний не почути сигнал…

У радар ошаліло
стрибають комети,
і супутники тягнуть хвости…
От не знаю, чому
так ненавиджу злети
у міжзоряні дикі світи…

1999

Ванда Нова, "Гоголівська Академія" - http://gak.com.ua/authors/980