Чула, що зорі скляні…
Чула, що зорі скляні – ну і хто це сказав таке?
тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
та не скляну, а із тисячі сонячних зайчиків,
що у запасі з дитинства забутого значиться.
Ні, то не зорі часами у темряві падають,
це вони комини чистять латунні від патини,
ач накипіло по горло по праведне нікуди -
котиться надмір терпіння тремкими повіками
поміж космічних вогнів, ажніким не примічений...
Лиш очевидець, Галлея, спроможна засвідчити
істину вічну, легенду скляну ж напіарили -
зорі-бо теплі, живі та, як правило, парами.
Зоряний пил – це субстрат, що на дотик не пізнаний...
голови дурять учені астрологи, … , фізики:
мертві уламки, тверді (це про душу безжалісно! –
заздрістю, а чи байдужістю звиклося жалити).
Хай собі смертні істоти говорять і тішаться,
легше живеться, коли в ідеальному тріщини...
День попрощався - за хвилю роботу завершує,
Сіріус, мабуть, сьогодні засвітиться першою.
Зоряна Ель,
