Показ дописів із міткою Українка Леся. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Українка Леся. Показати всі дописи

пʼятниця, 28 січня 2011 р.

Зорі, очі весняної ночі!..

Зорі, очі весняної ночі!
___Зорі, темряви погляди ясні!
То лагідні, як очі дівочі,
___То палкії, мов світла прекрасні.

Одна зірка палає, мов пломінь,
___Білі хмари круг неї, мов гори,
Не до нас посила вона промінь,
___Вона дивиться в інші простори…

Інша зіронька личко ховає
___В покривало прозореє срібне,
Соромливо на діл поглядає,
___Сипле блідеє проміння дрібне.

Ти, прекрасна вечірняя зоре!
___Урочисто й лагідно ти сяєш,
Ти на людське не дивишся горе,
___Тільки щастя й кохання ти знаєш.

Як горить і мигтить інша зірка!
___Сріблом міниться іскра чудесна…
Он зоря покотилась, – то гірка
___Докотилась сльозина небесна.

Так, сльозина то впала. То плаче
___Небо зорями-слізьми над нами.
Як тремтить теє світло! Неначе
___Промовля до нас небо вогнями.

Горда, ясна, огнистая мова!
___Ллється промінням річ та велична!
Та ми прагнем лиш людського слова,
___І німа для нас книга одвічна…

Леся Українка,
1891,
«Зібрання творів у 12 т.т.», К., Наукова думка, 1975 р.

середа, 29 грудня 2010 р.

В небі місяць зіходить смутний...

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..

Леся Українка,
«На крилах пісень», К., 1904

вівторок, 8 травня 2007 р.

Ви щасливі, пречистії зорі...

Ви щасливі, пречистії зорі,
ваші промені - ваша розмова;
якби я ваші промені мала,
я б ніколи не мовила слова.

Ви щасливі, високії зорі,
все на світі вам видко звисока;
якби я так високо стояла,
хай була б я весь вік одинока.

Ви щасливі, холоднії зорі,
ясні, тверді, неначе з кришталю;
якби я була зіркою в небі,
я б не знала ні туги, ні жалю.

Леся Українка
1900