На Місяці - осінь...

На Місяці — осінь.
Він змерк і пожовк.
Я вию у просинь.
Я — Місячний вовк.
А там у туманах
Хтось дикий, як я...
Навий мені ранок,
Вовчице моя…

Роман Скиба,

«Хвороба росту», К., «Смолоскип», 1998

Він же знає, знає Місяченько...

Він же знає, знає Місяченько.
Бо на те він — Місяць, а не хтось.
Всіх, кому було недалеченько.
Всіх, кому дійти не довелось.
Він же знає. Знає, та не каже.
Лиш на схилі Чорної ріки
Білим потом, білим потом маже
Лики звірів, виючих в роки…
І щоніч, закутавшись у славу,
Крізь усе князівство степове
Він кудись на вічну переправу
Жеребця каурого зове…
Ну а потім язиком собачим
Хлебче кров з осикових сердець.
Ні. Мабуть, не все іще він бачив…
Бо не йде каурий жеребець.

Роман Скиба,

«Хвороба росту», К., «Смолоскип», 1998