Крізь бурштинове мливо...

Крізь бурштинове мливо
ароматних обріїв
сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів
мерехтять з лоскотливих порожнеч
навіки липневого медвяного неба
світло якого речовиною прозоро згусло
і ось повільною цівкою з губ тремтливих
цебенять слова невідомі
і спалахами розмальовані
зорельоти різнокольорові
вже плавно линуть на галявину

Я сплю обіруч вчепившися в галактику.

Олексій Кацай,

«Дзвони Атлантиди», “Про-Графіка Лтд”, Кременчук, 1997

Для ілюстрації використана цифрова картина Тамари Агапової "Спіраль життя"