Крізь бурштинове мливо...
Крізь бурштинове мливо
ароматних обріїв
сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів
мерехтять з лоскотливих порожнеч
навіки липневого медвяного неба
світло якого речовиною прозоро згусло
і ось повільною цівкою з губ тремтливих
цебенять слова невідомі
і спалахами розмальовані
зорельоти різнокольорові
вже плавно линуть на галявину
Я сплю обіруч вчепившися в галактику.
Олексій Кацай,
«Дзвони Атлантиди», “Про-Графіка Лтд”, Кременчук, 1997
Для ілюстрації використана цифрова картина Тамари Агапової "Спіраль життя"
Немає коментарів:
Дописати коментар