неділя, 15 березня 2009 р.

Злітаєм зі мною на небо?

– Злітаєм зі мною на небо?
Посидим на кільцях Сатурна...
– Навіщо воно мені треба!
Як мінімум, це некультурно!

– Пограєм давай у комети!
Ти падай, а я упіймаю!
Говорять, хороша прикмета...
– А це що таке?! Я не знаю...

– Злітаєм зі мною на небо?
Навчу тебе бачити барви...
– Не бачу такої потреби.
Для мене і сіре – це гарно!

– А, може, в країні захмарній
Разом осідлаємо мрію?
– Ти кинь ці химери примарні!
На щастя, такого не вмію...

– В грозу пролетим по алеям!
Повір, що не буде нам нудно!
– Та що за вульгарні ідеї?!
Там холодно, сиро і брудно!

– Я знаю усюди ми встигнем!
Злітаєм зі мною на небо,
Де тонкою стрічкою стигне
Межа між Еребом і Фебом!

Зіллємось із заходом сонця!
По зорям біжим, там повернем!
В майбутнього глянем віконце!
– Весь світ – це суцільне інферно!

Не маю я часу на тебе,
У мене багато роботи!
Яке може бути тут небо?!
Турботи, турботи, турботи...

– Давай! Полетіли! Ну що ти!
Покинемо цю трясовину!
– Не корч із себе ідіота!
Ти ж ніби нормальна людина!

...

Хай я ненормальна істота :-)),
Та краще вже бути камінням,
Чим стати в щоденних турботах
НОРМАЛЬНОЮ
_____ СІРОЮ
________ ТІННЮ

Бо вічність, всі дні і всі ночі
Ти ходиш і ходиш по колу...

... ЯК ЖАЛЬ...
_____ ... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ...
_____________ ... ОЧІ ...
... НІЧОГО...
_____ ... НЕ БАЧАТЬ ...
_________ ... ДОВКОЛА ...

05.02.09

Віталій Копитко,
«Гоголівська Академія» - http://gak.com.ua/authors/2649

Немає коментарів: