Дивись! Я з гілки ніч зірву...
Дивись! Я з гілки ніч зірву
І заховаю до кишені.
Ще виростить собі нову
Старий прискіпливий учений.
Ще виростить… А ця — мені.
Вона вмістилася в долоні
І на самісінькому дні
Ледь-ледь відсвічує червоним.
Марина Брацило,
«Сонцетяжіння», Запоріжжя, «Хортиця», 1998
3 коментарі:
Мне очень наравятся стихи Марині, особенно єтот. Не знаю чем, но он меня задел.:))
Марино в тебе дуже чуйні вірші. Саме такі можуть виростити майбутню морлодь.
Марино в тебе дуже чуйні вірші. Саме такі можуть виростити майбутню морлодь.
Дописати коментар