понеділок, 11 квітня 2011 р.

Ольвія, Мигія та Гілея...

Ольвія, Мигія та Гілея...
Зоряної карти Птоломея
Віднайшов уривок на шляху...
Із Александрійської читальні!
Видива далекі і печальні
Бачу в українську ніч суху.
Я вже й так живу – ось-ось зневірюсь.
А тоді беру до рук папірус –
Небо, що зосталось од вогню...
Ці плеяди, зорі понад хмару
Не світили шейхові Омару,
Ні його пророку, ні коню.
Тут осот і тут – сухе безмов’я.
Серед степу – Середземномор’я
Із Александрійським маяком.
І стою в задумі я пророчій,
І з небесних обгорілих лоцій
Змахую сузір’я рукавом.
Слухаю цю твердь. Господнє вухо
В небо нашорошене, а – глухо...
Шлях Чумацький впав у глиб ріки.
Господом, Зевесом і Аллахом –
Обгоріле небо понад шляхом,
І папірус вічний, і – зірки...

Дмитро Кремінь,
«Українська Літературна Газета» -
http://www.litgazeta.com.ua/node/32

Немає коментарів: