Від мене до тебе - мільйони галактик ворожих...

Від мене до тебе - мільйони галактик ворожих,
Енергії космосу вибухнуть сонцями в простір.
Цієї хвилини ти десь паралельно самотнієш,
Наступної в нас вже нема - крізь віки понесло.

В тобі розгорівся весь Всесвіт - я в нім не народжена,
В мені диво-бісики крутять вигадливі Па-
рашутики-вискочки просяться в небо і просяться.
Твоя атмосфера в мою глибину проросла...

Крізь сотні мільярдів людей я вслухаюсь в твій голос,
Що вуха ніколи не чули, та врізався в сон.
Коли твоє тіло жило - мене не було ще тут,
Коли моє серце забилось - тебе не було...

Тетяна Дубина,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/339