Коли в космічній темряві погасне...

Коли в космічній темряві погасне
Бодай одна замріяна зоря,
Згадаймо знов, чого вона згоря,
Чи хтось помер у зморище дочасне.

Не стало хлопця, що сльозами квасне?
Утратив Рух свого проводиря?
Чи, може, це гучного віршаря
Взяли опричники за слово красне?

Недарма з неба віщий зорепад
Маніфестує всі приземні смерті.
Чи й нам спішити в перезви парад?

Лукаві долі, в шатах чи обдерті,
Дарують вічність, кару й забуття,
Та не летять на пізнє каяття.

Одеса, 1990 - Луганське, 1991

Яр Славутич,

«Клуб Поезії» - http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=147&type=biogr