пʼятниця, 26 лютого 2010 р.

На березі Галактики

„Шаттли” над Землею кружеляють.
Від багаття – іскри:
зірка впала.

Світляки
над травами літають
і вібрує всесвітом гітара.

Жаби
якось кумкають
незвично
й лине повні НЛО над нами.

Сплять там,
____________в чорній бульбашці космічній,
місячні міста під куполами.

Ми ж здійснили
нетривалу втечу
з того боку простору і часу,
і плюскоче в венах оковита,
зрушивши серця, світи і речі.

Зрушивши усе це, мов жарини,
або ноти у музичній гаммі,
звуки ночі збилися у рими,
хвилі мрій гойднувши голосами.

І торкали хвилі очерети,
збившись у планет майбутніх піну.
В космоси збивалися планети.
Космоси – збивалися в людину.

В кожну з нас, щасливу й захмелілу,
ще й водою скупану живою...
Й пісню вимиваючи із тіла,
линула Галактика рікою.

Рухалися на автопілотах
баржі, літаки, птахи, орбіти...
І тривала
зоряна робота.
І точився досвіток крізь віти.

Олексій Кацай,
«Кварцовий Lітак», Кременчук, Видавництво Щербатих, 2008

Немає коментарів: