четвер, 17 вересня 2009 р.

Дивуюся собі, що часу плинність...

Дивуюся собі, що часу плинність
На віру не сприймаючи живу,
І, падаючи в росяну траву,
Вбираю в себе всю її невинність.

А ти мене, будь ласка, не суди —
Чуття мої в заклеєних конвертах.
Іще я буду, як завжди, відверта,
Якщо колись не вмру я від біди.

А ти не вір, прошу тебе, не вір,
Що я пишу оце тобі востаннє.
Якщо листів од мене вже не стане —
Шукай мене у небі серед зір.

Лариса Коваль,
«Поетика» - http://poetyka.uazone.net/koval/

Немає коментарів: