Ми з тобою із сузір’я Лева...

Ми з тобою із сузір’я Лева.
Де воно? Які дало дари?
В ніч таку ж, серпневу чи липневу,
Ми летіли зорями згори

В ті сади, де айстри і цикади,
Де духмяних яблук – не зібрать.
І тому не страшно було падать,
І було не боляче згорять.

То чому ж тепер отак нестерпно
Йти по тих же лагідних ланах?
І раптово в липні чи у серпні
Стисне серце туга неземна.

Вже назад не прийме нас сузір’я –
Тільки вглиб веде подальший шлях.
А з небес нові збігають звірі
На земних попастися полях.

липень 1994 р.

Вікторія Климентовська,

«Пересопницька осінь», Рівне, «Азалія», 1997