Юдоль плачу, Земля, моя планета...

Юдоль плачу, Земля, моя планета,
блакитна зірка в часу на плаву,
мій білий світ, міцні твої тенета, -
страждаю, мучусь, гину, а живу!

Страждаю, мучусь, і живу, і гину,
благословляю біль своїх тенет.
Цю грудочку тепла – у Всесвіті – людину!
І Всесвіт цей – акваріум планет.

Ліна Костенко,

«Вибране, К., «Дніпро», 1989