З темно–синього неба упала зоря…

З темно–синього неба упала зоря…
Догоріла і все… Не помітили люди,
Що нестало іще одного корабля,
З тих, що в небі пливуть із нізвідки в нікУди…

Люди просто ішли битим шляхом своїм,
Говорили про щось неважливе – до – болю
І не думалось їм, за печалями зим,
Що душа іще проситься вийти на волю –

Полетіти туди де, в далеких світах,
Вже чекає її вітер нових земель,
Щоби з чистих бажань, у загублених снах,
Збудувати для неба новий корабель…

Щоби хтось із людей, на порозі весни,
Просто глянув би в гору і звідси, здаля,
Пригадав свої мрії і радісні сни…
І впізнав би у небі свого корабля.

Сергій Руденко,

«Поезія та авторська пісня України» - http://poezia.org/ua/personnels/262

В якості ілюстрації використана картина О.Леонова ""Блискавка" - космічний ретранслятор"