четвер, 27 грудня 2007 р.

О, Космосе, великий наш...


О, Космосе, великий наш,
безмежжя розпрозорене!
Ми із Землі блакитної
мчимо у далі зоряні.

Ми всі до тебе звикнемо,
раніш ти був відчужений.
Далеко ми проникнемо!
Наш вік — такий напружений!

О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
братерською, єдиною.

А буде ж чисте в прагненнях,
не зле, не однобічнеє,
подільчиве в досягненнях,
на доброту зустрічнеє.

Ми далі й далі ринемо,
всміхаючись майбутньому.
Шляхи до зір — розчинено
руками всемогутніми!

Твої крилаті обрії,
о Земле наша добрая,
перлино волошковая,
росино світанковая.

Як в небо ми вклиняємось —
це значить: Землю любимо.
Ми людству поклоняємось,
із ним зв'язку не згубимо.

Вже борозни проорані
у простори космічнії.
Мчимо у далі зоряні —
сини доби величної.

О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
прекрасною, єдиною.

1966 р.


4 коментарі:

Анонім сказав...


Usually I do not learn post on blogs, however I wish to say that this write-up very pressured me to try and do so! Your writing style has been surprised me. Thank you, very great post.

Анонім сказав...


This can be very useful for me.

Анонім сказав...


I have bookmarked it in my google bookmarks to visit later.

Анонім сказав...

Всем привет! Я здесь новенький. Хотел похвалить Ваш сайт. Очень интересный. Спасибо Вам что сделали его для нас.