Планета Вишень

Ще змалечку я мріяла побувати у космосі, на якійсь фантастичній планеті.
Одного разу я нарешті наважилась і написала листа найголовнішому Космонавту. Через кілька тижнів мені прийшла відповідь, там було написано: «Люба дівчинко, приїжджай до космодрому, полетиш з нами до планети Вишень — є одне вільне місце».
Я мерщій зібралася, відпросилася у мами, сіла в автобус і поїхала на космодром. Перед стартом мене запитали:
- Ти готова полетіти на планету Вишень? Любиш ці фрукти?
- Так!!! - вигукнула я.
- Тоді летимо! - скомандував Капітан космонавтів.
Почалась примірка скафандру — космічного костюму. Мені підійшов найменший за розміром.
Аж тут пролунав сигнал: 1... 2... 3... Пуск! Ракета полетіла !
А невдовзі почалась невагомість. Ніколи ще я не бачила такого дива — усі речі літають! Під час польоту ми грали у ракеті у всілякі ігри, а коли настав час вкладатись спати, то мене потрібно було прив'язувати до ліжка. Не тому, що мені хотілось гратись далі, а через невагомість. Адже все літає і люди теж.
Ніч минула, нарешті ми прилетіли. Вишнева планета - справжнісіньке диво! Її жителі пригощали нас солодощами з вишень: соками, тортами, кексами, цукерками, тістечками, джемом, варениками і навіть вишневим борщем. А вишні там такі величезні, як наші кавуни!
Але настав час летіти до рідної домівки. Ми попрощалися з жителями планети Вишень і запросили їх відвідати нашу Землю.
І ось ми дома. Мене зустрічала мама. Весь день я розповідала їй про свою чудесну подорож. Мама залюбки слухала мою розповідь, а особливо розпитувала рецепт приготування вишневого борщу.

Жанна Малиновська,

«Анумо знову віршувати!» - http://virchi.pp.net.ua/