неділя, 16 листопада 2008 р.

Сон

Ти - це іще ненаписана цифра чи літера.
Слово, що досі у роті мені гірчить.
Ти повертаєшся завжди. Лише вночі.
Сходиш з орбіти Венери, Землі, Юпітера...

Щоб увірватися зіркою, чи кометою,
Впасти у ноги, запасти в мої думки.
Світла торкнуся, гадаючи, що руки.
Час витікає сумною густою Летою

З вчора у північ. І тіні повзуть неквапом.
Стін вертикалі. Проекції кроків на
Небо осіннє, де манна – лише мана.
Падає вечір, мов кішка – на чорні лапи.


Варвара Черезова,
«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=1320

В публікації використана ілюстрація Ю.Макарова до романа О.Казанцева "Фаети"

Немає коментарів: