А небо віками стоїть, не хитається...

А небо віками стоїть, не хитається
Застигло, неначе у сні.
Не знаю, як ці зіроньки називаються,
Лиш бачу, що світять мені.
А звідки, а скільки - в безодні ховається,
І де той початок кінця?
Ніхто і ніколи про це не дізнається;
А може, то очі Творця?

18.04.2004. ст. Гребінка

Володимир Корсунський,

«Поетичні Майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=2288