пʼятниця, 4 травня 2007 р.

Гоління бритвою Оккама біля дзеркала міражів

Кременчужанка І.Макульська у своєму листі до видання “Цей неймовірний світ” повідомила проте, що вона з групою своїх колишніх однокласників, спільно з ними сконцентрувавши думки, побачила в небі серед хмарок свого друга, якого сильно хотіла побачити і який знаходився в цей час у Харкові. Друг, до речі, теж побачив компанію. Чудасія та й годі! Така сама, як й наступний опис.
“За Києвом з‘явилося велике чудо!.. Раптом стало видно далеко у всі кінці світу. Вдалині засинів Лиман, за Лиманом розливалося Чорне море. Бувалі люди впізнали і Крим, що горою підіймався з моря, і болотяний Сиваш. Праворуч видно була земля Галицька”. Згадали, звідки це? Вірно, Микола Гоголь, “Страшна помста”. Воно, звісно, це - художня вигадка, але ж пора звикнути до того, що якесь підґрунтя завжди є навіть у найхимернішої фантазії! І для підтвердження цієї тези наведу зафіксований історичний факт, наведений у праці К.Фламмаріона “Атмосфера”.
“Спираючись на свідоцтва декількох осіб, що заслуговують на довіру, я можу повідомити про міраж, який бачили в місті Верв’є (Бельгія) у червні 1815 р. Одного разу вранці мешканці міста побачили в небі військо, і так ясно, що можна було розрізнити костюми артилеристів... Це був ранок битви при Ватерлоо!” Можна додати, що цей міраж був зображений одним з очевидців на акварелі, а відстань між Верв’є та Ватерлоо становить більше, ніж 100 км. Від Кременчука до Харкова – близько 300 км. Втім, відомі міражі, які спостерігалися й на набагато більших відстанях.
Вчені стверджують, що для таких міражів наддального бачення, крім того, що атмосфера повинна бути дуже чистою, необхідний і сталий шар холодного повітря, оточений шарами більш теплими. Тоді світловий промінь виявляється “зачиненим” у своєрідному світловоді й розповсюджується повздовж нього. Чимось це нагадує розповсюдження променів від дзеркал. А дзеркала, до речі, мають дуже дивні властивості.
Адже ще з прадавніх часів вгнуті, наприклад, дзеркала використовувались в магічних цілях, оскільки чаклуни вважали, що вгнутість дозволяє зібрати в одному фокусі якесь там “астральне світло”. А якщо відсторонитись від цієї містики, то треба зауважити, що одне з найзагадковіших таких дзеркал належало крупному вченому ХІІІ століття Роджерові Бекону. Він був науковим експериментатором, який все життя намагався створити свого роду енциклопедію наук, об‘єднавши у несуперечливе ціле фізику і етику, магію і медицину, математичні розрахунки та містичні осяяння.
В.Вінтроп, один з дослідників діяльності Р.Бекона, писав: “Він зробив два дзеркала в Оксфордському університеті: за допомогою одного з них він мав змогу у будь-який час доби запалити свічку; в іншому ж ви могли бачити, чим займаються люди у будь-якому місці земного шару...” Обидва дзеркала були потім розбиті особами, наближеними до тогочасної “традиційної” науки, і залишились лише відомості про те, що за їхньою, тобто – дзеркал, допомогою Роджер Бекон робив вражаючи відкриття. Наприклад, він стверджував, що “побачив у вгнутому дзеркалі зірку, що мала форму равлика. Вона розташована між пупом Пегаса, бюстом Андромеди та головою Кассіопеї”. Через чотири століття потому саме в цьому місці зоряного неба астрономами була відкрита Туманність Андромеди.
А вже наприкінці ХХ-го століття, на основі ідей радянського астрофізика М.Козирєва про сутність простору-часу, групою ентузіастів з Московського інституту космічної антропоекології були створені дзеркально-лазерні установки під назвою “Дзеркала Козирєва”. Їхнє випробування було проведено в заполярному Диксоні на початку 90-х років. У фокусі дзеркал розміщувався доброволець, який, під час їхньої роботи, отримував загадкові телепатичні здібності. Певною мірою, російський художник В.Корольов, що брав участь у дослідах, в липні 1994-го року своїми очима зблизька побачив... зіткнення комети Шумейкера-Леві з Юпітером, яке тоді наробило ґвалту на усю Сонячну систему. Він, як і очевидець вищезгаданого міражу з Ватерлоо, відобразив цей ефект у своїх картинах. Щоправда, відстані були зовсім різні.
Отже, здається, що не лише в земній атмосфері, а й в космічному просторі мають місце якісь потужні світловоди. Треба лише втрапити на них. І користуватися для цього можна не лише штучними утвореннями типу дзеркал, а й природними лінзами. На Землі такими можуть бути кам‘яні воринки від колись впалого метеориту, навіть якщо вони замасковані багаторічними нанесеннями, або дно озера, або русло ріки, або певна форма гір чи пагорбів. Такі місця на Землі є і вони зафіксовані дослідниками. Може, до них відносяться й околиці Кременчука? Адже недаремно тут знаходяться кургани, які можуть виявитися прадавніми капищами. А їх будь де пращури не створювали.
Серед науковців широко відомий принцип бритви Оккама: не вигадувати зайвого, якщо усе можна роз‘яснити вже відомим. На мій погляд, не треба вдаватись до містики, якщо щось можна роз‘яснити природними причинами. Нехай і поки не зовсім зрозумілими. Це – по-перше. А по-друге: чоловіки знають, як вранці іноді не хочеться голитись. Навіть з імпортною бритвою Оккама у руці.

Олексій Кацай

Немає коментарів: