Основа Всесвіту - Абсолютний нуль...

"Хто ти людино,
Перед лицем Всесвіту?"

Основа Всесвіту -
Абсолютний Нуль...
Де врівноваженість -
Сума від‘ємних і позитивних
Космічних куль
Та сфер...
Де світ один народився,
А інший помер.
І десь між ними,
В думці людини,
Живе Люцифер...
...Всесвіт!..
Незбагненність енергії,
Незвідані істини...
Щось в перигеї,
Щось в апогеї
В нескінченність летить.
А людина - жменька матерії,
Замучена дійсність,
Як кактус у преріях
Торує свій шлях,
Між минулим - майбутнім,
В сьогоденні живе...
Ще сьогодні життя,
А завтра вже прах, -
Всі великі надії
Застигли в Кільці.
Вчора були ті події,
А сьогодні оці,
Життя мемуари
Тягарем безнадії
Стигнуть в руці...
...А час, як Німб,
"Чорна діра" -
Функція швидкості,
Коректор відстані,
Безконечно у Всесвіті
По скрижалях пливе...
І незримо впирається
В душу людини...
І хоч вона старається
З часу Кільцем не зіткнутись,
Руками стискаючи
Зламаний руль,
Та не має причини,
Щоб їй не вернутись,
Назад -
В Абсолютний Нуль...

Кухачук В.П.,

«Поетичний Клуб» - http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7388

«Спейс-Арт» щиро дякує Ірині Гей за лінк із цим віршем :)