Геометрія душ

Я і тінь – прямокуття,
Завмерле у колі подій.
Тане час на руці, ну а, може, то тільки здається...
Світанкова печаль симбіозом у росах озветься,
І застигне краплина
На кінчику зігнутих вій.

Відшукаю для Тебе
Холодний уламок зорі,-
У долоні зігрієш частинку розбитого неба.
Перехрестя доріг подолавши, уперше для себе
Ми зійдемо удвох
На веселки зігнУтий поріг.

Десь на Альфа Центавра,
Напевно, якийсь Архімед
Геометрію душ закодує у циферні клони.
Тане час на руці посекундно, не знаючи втоми.
Ми ідемо в нікуди,
Хоча і здається – вперед.

Серж Ко

«Поетичні майстерні» - http://maysterni.com/user.php?id=812